Збіґнєв Герберт - Лабіринт біля моря

Sub love (лат.) — під Юпітером, тобто, під голим небом.

Гієрон (гр.) — святе місце.

Діазома (гр.) — місце перепоясування; у театрі прохід уздовж місць для глядачів.

Койлон (гр.) — заглибина, жолоб.

Орхестра (гр.) — круглий майданчик, оточений місцями для глядачів, місце виступів акторів.

Genius loci (лат.) — дух-опікун місця.

Atr mineur (фр.) — ужиткове мистецтво.

Ádyton (гр.) — недоступне місце.

Kallistefanos (гр.) — прекрасно увінчана; дика оливка з Олімпії, з листя якої укладають вінки.

Theoroi (гр.) — посланці до віщунки або на Ігри.

Ау de mi Alhama (ісп.) — «О, бідна Альгамо».

Cartas le fueron venidas, /

de que Alhama era ganada /

Las cartas echó en el fuego /

y al mensagero mataba (icn.) —

«Звістку йому принесли, /

що Альгаму здобуто /

Лист до вогню вкинуто, /

а посланця убито».

Il n’allait jamais dîner en ville (фр.) — «Ніколи не бував на прийомах».

Вічні клопоти з перерахунком валюти історично далеких періодів. Драхми й таланти звучать для нас абстрактно. Як відомо, 100 драхм становили одну міну, а 60 мін — один талант. Афінська драхма важила трохи більше 4 грамів, а її вартість оцінюють у 1/5 долара США. Раб коштував 150–300 драхм і приносив пересічний щорічний дохід у 60 драхм (його винаймали за обол у день). Проте не знаю, чи ці підрахунки щось кажуть про купівельну спроможність афінських грошей. — Прим. З. Г.

Naos (гр.) — головна частина грецького храму.

Варто додати, що особисті статки афінян були надзвичайно скромними, не порівняно меншими від римських гараздів. Виняток становили кілька афінських «крезів», які займалися експлуатацією копалень у Лавріоні та володіли маєтками вартістю в кількасот талантів. Діоген Лаертський наводить у своїх Життєписах філософів заповіт Платона, як відомо, заможного аристократа, який окрім двох невеликих земельних ділянок (парцелі?) залишив спадкоємцям чотирьох рабів і трохи більше 8 мін у т. зв. готівці, предметах зі срібла і «капіталі», який, мабуть, був позичений під відсоток. — Прим. З. Г.

Grosso modo (лат.) — приблизно.

Бідний Перикл, і та його мрія збулася лише частково. Панафінеї ніколи не стали загальноеллінським святом. Аніж пишні Афіни, греки воліли убогі аполітичні міста з віковічною традицією: Олімпію, Дельфи. Отож, справді популярним святом були не надто патетичні, надміру зрежисовані Панафінеї, а селянське, грубувате, вульгарне свято Великих і Малих Діонісій, яке за своїм характером нагадувало середньовічні Fête des fous [ Fête des fous (фр.) — свято дурнів.] — отой терпимий Церквою обсценно-герметичний ярмарок із його передражнюванням Папи і возом тріумфуючого Вакха, якого тягнуть голі кентаври й кентаврихи у товаристві Великого Пана. — Прим. З. Г.

До речі, Софокл, приятель Перикла, був під час спорудження Парфенону головою фінансової комісії, яка займалася видатками з союзної скарбниці. — Прим. З. Г.

Memento (лат.) — пам’ятай; пересторога.

Відомо, що Антоній — цей незрівняний bon vivant [ Bon vivant (фр.) — людина, яка вміє і любить жити.] — побував у Афінах у 39 році до Р.Х., і тоді з великою помпою (можливо на Акрополі) відбулися його заручини з Афіною. З цієї нагоди римський генерал виканючив у афінян «посаг» у розмірі 4 мільйонів сестерціїв. Чистий цинізм, чи політична гра? Радше друге, позаяк окрім того Антоній (що більше відповідало його характеру) ототожнив себе також із Діонісом, «проголосивши» водночас Клеопатру Афродітою. Ці міфологічні комбінації знадобилися для реанімації ідеї Олександра Великого: єднання Європи з Азією. — Прим. З. Г.

У другій половині XVIII ст., тобто наприкінці турецького панування, Афіни налічували заледве три тисячі турків і п’ять тисяч греків. — Прим. З. Г.

Dame de compagnie (фр.) — дама для товариства.

То тут, то там у європейських музеях можна спіткати солдатські «пам’ятки» про той похід. Так, у музеї Копенгагена зберігаються голови лапіти й центавра, які сюди приволік капітан Гарт-Манд. — Прим. З. Г.