Array Collective work - Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Внутрішнє облаштування курного житла селянина середньої заможності з передгір’я Карпат у колишньому Старосамбірському повіті описала польська дослідниця С. Стретельська-Гринбергова. Курна піч займала кут між пороговою і тильними стінами. У стелі («повалі») був отвір («димник»), через який виходив дим. Біля печі був закритий отвір до «ями з бульбою». При вхідних дверях висіла «шафа» (мисник для начиння). Ліжко («постіль») для спання розташовувалось уздовж тильної стіни хати. Між ліжком і боковою частинами печі була вмонтована загорожа для молодих телят. Зверху висіла колиска, до якої прив’язана крайка, за допомогою якої старші, лежачи на ліжку, колисали дитину. Скриня стояла між мисником і лавою, стіл – на куті з’єднання двох нерухомих лав. У зимову пору до хати заводили не тільки ягнят, а й корову [33] Strzetelska-Grunbergowa Z. Staromiejskie: ziemia I ludność. Lwów, 1899. S. 431. .

Яскравим прикладом у вирішенні інтер’єру селянської хати на Лемківщині є опис, зроблений відомим дослідником цього знедоленого українського краю Ю. Тарновичем (псевдонім – Ю. Бескид): «За порогом з лівого боку стоїть під стіною піч. Ця курна піч до печення хліба, варення страв, а взимі на печі тепло лежати, сушити перемоклу одежу, пряжу, збіжжя, грушки вліті, гриби тощо. Біля печі, недалеко порога, є лава, вмурована з піччю; це т. зв. покутник… З другого боку напроти печі стоїть прича, широке дерев’яне ліжко з соломою або сінником. На ньому заголовки, перини. Надліжком – “ліжник’’, вішак на сокиру, сверлик, віник тощо. Під стелею над дверима є дві банти, грядки. Від голови ліжка до протилежного кута кімнати під стіною довга лавка на двох дерев’яних кобицях-стовпцях, під вікнами аж до намісних образів. Це груба смерекова (ялова) дошка з дірками для прядок. На Лемківщині є звичай [ як і повсюдно на Україні – В. С. ] сходитися взимку до однієї хати прясти лен і коноплі, чесати вовну й пісні співати при праці. Під намісними образами (це образи-ікони Бога Творця, Пречистої Діви, св. Миколая, св. Онуфрія, про створення світу, Покрови Пречистої Діви Богородиці, св. Арханг. Михаїла; в найновіших часах знімки від батьків і рідні з еміграції, війська тощо) стоїть стіл-лада. Це висока як стіл скриня, в якій жінки переховують свою святкову одежу, вишивки, коралі, ленти, стяжки, з окремим перескринком на гроші, годинник, податкові, асекураційні книжки на різні судові й господарські квити-записки, посвідки, контракти. Лада завжди накрита обруском, білим полотенцем (льняним домашнього виробу), в якому завинений хліб. Цим обруском не годиться зганяти мухи зі стола або вікна, бо діти будуть мати лишаї (струпи) на лиці, а старим людям тяжка буде смерть (народнє повір’я на Лемківщині, зокрема біля Дуклі та глибоко в горах біля Романова, над джерелами ріки Вислока). Біля лади стоїть ще одне ліжко для матері з малими дітьми. У головах цього ліжка висить на стіні або стоїть на лаві шафка-мисник. В ній гарненько поскладані горшки, миски, баняки, тарелі тощо. Біля мисника висить на стіні або на бічній стіні мисника дерев’яний лижник (поличка на ложки), дуже майстерно зроблений з букового дерева, в якому держаками вдолину висять дерев’яні або бляшані ложки, вареха до борщу, ситко до вареників та ситко до молока. Окремо сільниця… Для маленьких дітей призначена колиска у формі коритця, що висить на ланцюгах над постіллю біля дверей або над материною постіллю, щоб вигідно було колисати дитину. Дехто має дерев’яну колиску на гойдаках, совгах, в якій дитина колишеться на землі. Образи святих висять на стіні над столом чи ладою; вони займають усю довжину стіни. Лава від печі до мисника і стілець теж мають дірки для прядок… Курні хати мають у дасі отвір для диму, який виходить із хати крізь отвір у стелі, т. зв. вузничка, й отворами в затилку, т. зв. воронка. Вузничка в кімнаті закрита кочергою (коцюбою), яку за дерев’яну ручку пересувають з боку на бік, щоб дим міг свобідно виходити назовні» [34] Бескид Ю. Матеріяльна культура Лемківщини. Торонто, 1972. С. 59–64. .

Ось так виглядав інтер’єр курної хати за описами дослідників від середини ХІХ – до початку ХХ ст. Під час польових етнографічних експедицій в Українські Карпати і на Покуття нам вдалося зафіксувати курні хати, в яких облаштування та обладнання були виготовлені водночас із їхнім спорудженням. Наприклад, на Старосамбірщині у с. Дністрик зафіксовано курну хату початку ХХ ст. з опаленням «по-чорному». Внутрішня частина хати зберігала всі ознаки курного житла. Курна піч розташовувалась з лівого боку від вхідних дверей. Темними були прокіпчені від диму стеля («повала»), викладена дошками, сволок («грагар»), зруб стіни до верхньої частини вікон і по периметру хати. Дим виходив у сіни крізь відчинені двері, а далі – на горище («під»). У верхній причілковій частині горища був зроблений трикутноподібний отвір, крізь який дим виходив з горища назовні. У хаті глинобитна, добре утрамбована долівка. Спальне місце («піл») складене з п’яти дощок, укладених вподовж тильної стіни хати на висоті від долівки 60 см. Дошки влягали поверх двох поперечних брусів, які кріпилися до чотирьох, квадратних у поперечному розрізі, відрізків стовбура дерева. Вздовж фасадної («чільної») і причілкової («щитової») стін хати розташовувались нерухомі лави. У куті їх з’єднання стояв масивний стіл-скриня, спереду якого був ослін («ослон»). Між столом-скринею і спальним місцем («полом») стояла скриня з опуклим віком, біля неї – невелика скринька («куферок») з опуклим віком. Мисник із чотирма відкритими полицями навішений з правого боку на сінешній стіні від дверей. На причілковій стіні вподовж висіли підряд різного розміру шість кольорових репродукцій ікон («образи») у засклених рамах, які знизу підтримувала поличка («рейка»). На фасадній стіні вмонтовані два маленькі віконця.