Array Collective work - Етнографічні групи українців Карпат. Лемки

Всі операції по виселенню українців відбувалися за одним сценарієм. Яскравим прикладом проведення такої операції було виселення с. Гирова [3, № 6]. Зранку 27 травня 1947 р., коли люди ще спали, військо обступило кожну хату, де жили українці. Їм наказали за дві години підготуватися до відходу зі своєї оселі на все життя. Неможливо було чинити опір, оскільки значна перевага в силі була на боці війська. В окремих випадках було застосоване насильство. Людей зігнали на «цісарську» дорогу – гостинець, перевірили по списку і вирушили з села. Тут же з сусідніх сіл прибули поляки і почали грабувати спустілі оселі. Дорогою до Кросна доводилося ночувати під відкритим небом.

Депортація на «повернені землі» охопила всіх осіб української національності, в т. ч. діячів польської компартії, колишніх членів польського антифашистського руху, партизан тощо. Бували випадки, що протягом двох-трьох годин від приходу війська село було порожнє. Інколи лемки одержували наказ покидати село «з неба», через летючки, що їх розкидали з літака.

Терен Лемківщини, обнятий операцією «Вісла», поділено на три райони: Сянок, Горлиці, Новий Санч. В кожному районі було по кілька збірних пунктів, куди зігнано населення з навколишніх сіл для реєстрації. Кожен одержував т. зв. переселенський документ – окремого кольору, щоб депортованих на місці нового поселення краще розрізнити від добровільних переселенців-поляків. Це свідчило також і про ступінь їхньої лояльності до польської держави. Зі збірних пунктів українське населення під військовим конвоєм транспортовано до Любліна і Освєнціма, де відбувалася «гігієнічна» та політична чистки. Служба безпеки проводила допити, не обійшлося і без жорстоких побоїв. Підозрілих у співпраці з УПА арештовано і відправлено в концентраційний табір Явожно.

Після політичної перевірки транспорт з українським населенням скеровували у північно-західні воєводства Польщі. Депортованих, очевидно, не інформували, куди їх везуть. Дехто думав, що в Сибір. Керівник військового відділу, що конвоював транспорт депортованих, одержував два конверти, в яких була політична характеристика кожної сім'ї та вказівки, куди їх скерувати й де оселити. Кожен транспорт складався з 50–55 вантажних вагонів.

Найбільше українців поселено у воєводствах: Ольштинському (60 тис.), Кошалінському (35 тис.), Щецінському (15 тис.) і Вроцлавському (13 тис.). Частина поселенців скеровувалася у Зеленогурське, Гданське, Бялостоцьке, Познанське, Опольське воєводства. Лемків розпорошено на території всіх північно-західних воєводств, в 45 повітах [1, c. 237].

Внаслідок здійснення злочинної акції «Вісла» була розпорошена етнографічна група українського народу. Однак лемки разом із іншими українцями Польщі в неймовірно важких умовах зберегли свої етнічні ознаки і не розпрощалися з надією на вільний розвиток українського національного життя в майбутньому.

1. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953: сусп. – політ. та іст. – прав. аналіз: у 2 кн. К.: Либідь: Військо України, 1944. С. 226.

2. Гвать І. Історія північної Лемківщини від вигнання лемків. ЗНТШ. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1988. С. 241–276. Т. 206 [Лемківщина. Земля – люди – історія – культура. Т. 1].

3. Лемківські вісті. Торонто, 1964. № 5.

4. ЗНТШ. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1988. Т. 206 [Лемківщина. Земля – люди – історія – культура. Т. 1].

5. Лужницький Г. Лемківщина – сторож землі української. Лемківський календар на 1973 р. 1973. С. 103.

6. МірчукП. Українська Повстанська Армія. Мюнхен, 1953. С. 163.

7. Тарнович Ю. На згарищах Закерзоння. Торонто, 1954. С. 57.

8. Макарчук С. А. Згуба Лемківщини як злочин проти українського народу і польської держави. Республіканець. 1995. № І. С. 25.

Для ведення продуктивного хліборобства географічні умови Лемківщини не є досить сприятливими. Адже переважна територія – це стрімкі вершини, вкриті лісом і просторими полонинами, широкі долини рік та плоскі гребені хребтів з пологими схилами. І все ж тут вирощуються зернові, бобові, стручкові, коренеплідні, технічні культури тощо.

Літо лемківської частини Українських Карпат нежарке, помірне, тепла осінь і м’яка багатосніжна зима, що забезпечує на весняний період польових робіт достатнє зволоження. Небезпечними для врожаїв є паводкові води, затяжні дощі або тривала посуха, яка особливо дошкуляє природною стихією на глинистих бурих гірськолісових ґрунтах. Цими ґрунтами охоплена вся площа сільськогосподарських угідь Лемківщини з передгір’я аж до верховин до висоти 1000–1200 м (вище цього рівня практично не велись сільськогосподарські роботи). Інший тип ґрунту з більшим вмістом гумусу знаходиться по долинах річок.