Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

На Кубі розмістили 12 ракетних комплексів 2К6 «Луна». Боєкомплект - 24 ракети ЗР9 з осколково-фугасним зарядом і 12 ракет ЗР10 з ядерним зарядом. Дальність польоту ЗР10 - 32 кілометри. Один ядерний заряд, зрозуміло, призначений для американської військової бази Ґуантанамо, але інші все одно не полетять далі території Куби.

У кожному мотострілецькому полку - один танковий і три мотострілецькі батальйони, розвідувальна і саперна роти, зенітна, мінометна і дві протитанкові батареї.

Одним з цих полків командував полковник Язов Дмитро Тимофійович. Через три десятки років він стане Маршалом Радянського Союзу, міністром оборони СРСР. Маршал Язов свідчив через багато років, що в його мотострілецькому полку тільки для перевезення боєприпасів було сто автомашин.

У разі необхідності вогневу підтримку мотострілецьким полкам могли надати ракетні дивізіони - тактичними ракетами ЗР9, а якщо буде потрібно, то і ЗР10 з ядерними зарядами.

Всього в ході операції «Анадир» планувалося перекинути на Кубу 54 тисячі солдатів і офіцерів, переодягнених в кубинську військову форму або в цивільний одяг.

Але крім плану «Анадир» був затверджений план «Кама», відповідно до якого на Кубі повинен бути розгорнутий 5-й флот під командуванням віце-адмірала Абашвілі Георгія Семеновича. У складі флоту 2 крейсери, 2 ракетні і 2 артилерійські есмінці, 12 ракетних катерів, 11 дизельних підводних човнів (4 торпедні і 7 ракетних), 8 допоміжних суден, авіаційний торпедоносний полк (30 літаків Іл-28т), полк берегових протикорабельних крилатих ракет 4К87 .

Перекидання таких людських мас і величезної кількості найскладнішої бойової техніки пройшло практично без втрат. У залізних трюмах від пекельної спеки померло лишень 18 солдатів і офіцерів. Статут вимагає стійко переносити тяготи і злигодні військової служби. Ці 18 не перенесли. Але десятки тисяч вижили!

Дрібні втрати при транспортуванні нікого, зрозуміло, не турбували. Турбувало інше. Ідуть на Кубу цивільні судна, всі люди в трюмах. Задраєні як кільки в банці. Так работорговці возили чорних рабів з Африки на цукрові плантації Нового Світу. Правда, тоді кораблі були дерев'яними. Не так сильно розжарювалися на тропічному сонечку.

Нічого на наших суднах, як кажуть, не стирчить. Але чому американські бойові кораблі вовчою зграєю пруть поруч з нашими такими, здавалося б, мирними торговими суднами? Чому літаки ревуть просто над щоглами? Що їх могло стривожити? Що могло насторожити?

Американські бойові кораблі в океані запитували капітанів радянських торгових суден: що везете? Міжнародне право захищає торгові судна в нейтральних водах. На щоглі прапор Радянського Союзу, борт корабля - суверенна територія СРСР. Ніхто не має права зазіхати на нашу незалежність. Спроба зупинити торгове судно в нейтральних водах, напасти, перевірити вантаж - це порушення міжнародного права і акт війни. Напад як на бойові кораблі, так і на торгові судна рівноцінний нападу на країну, чий прапор вони несуть. Тому на запити радянські капітани відповідали мовчанням: не ваша собача справа, що треба, то й веземо.

Радянський суховантаж транспортує на Кубу ракетні катери 183Р «Комар», для маскування зашиті у спеціальні контейнери. Знімок зроблений з розвідувального літака ВПС США у вересні 1962 року. У липні 1962 року в Радянському Союзі в обстановці найсуворішої таємності почалася стратегічна операція «Анадир». Загальна чисельність передислокованої на Кубу групи військ становила понад 50 тисяч людей особового складу; необхідно було перевезти понад 230 тисяч тон матеріально-технічних засобів. У липні - жовтні 1962 року в операції взяли участь 85 вантажних і пасажирських суден, які здійснили 183 рейси на Кубу з портів Балтійського, Чорного і Баренцового морів (Кронштадт, Лієпая, Балтійськ, Севастополь, Феодосія, Миколаїв, Поті, Мурманськ) і назад. Для розвантаження були обрані кубинські порти Гавана, Маріель, Матансас, Кабаньяс, Баїя-Онда, Ла-Ісабела, Нуевітас, Нікаро, Касильда, Сьєнфуегос, Сантьяго-де-Куба.

Але якого біса ці кляті американці насторожилися? Раніше возив Радянський Союз на Кубу нафту й пшеницю мільйонами тон, автобуси, трактори і бульдозери, труби і цемент, станки й арматуру, і ніхто запитань не задавав. Возили й інший вантаж: танки ЙС-2 і Т-34-85, самохідки Су-100, винищувачі МіГ-15. Возили і більш сучасну техніку для армії Фіделя. І знову ж, нікого це не хвилювало, не турбувало. А тут раптом підвищена увага. З чого б це?