Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Далі Бірюзов командував армією і штабом фронту. Війну завершив у званні генерал-полковника. Після смерті Сталіна брав участь у змові з повалення заступника очільника радянського уряду Маршала Радянського Союзу Берії. Бірюзов був людиною з найближчого оточення Хрущова.

У 1955 році призначений на посаду Головнокомандувача Військ ППО країни і підвищений у Маршали Радянського Союзу.

В 1962 році призначений на посаду Головнокомандувача Ракетних військ стратегічного призначення з завданням негайно підготувати і провести операцію з розгортання радянського ракетного угруповання на Кубі. Із завданням впорався. Однак, пам'ятаючи 1941 рік, шукав шляхи запобігання катастрофи. Своїми сумнівами поділився з колегою, Головним маршалом артилерії Варенцовом.

Так у змову Сєрова - Варенцова увійшов ще один учасник.

Найтаємнішим, найбільш уразливим, найбільш охоронюваним і береженим елементом угруповання радянських військ на Кубі був Об'єкт «С» (Ж 713), яким командував полковник Белобородов, у подальшому - генерал-лейтенант.

Перекинутий на Кубу Об'єкт «С» зберігав, обслуговував і готував до бойового застосування всі ядерні заряди: авіаційні бомби, головні частини крилатих ракет, торпед, балістичних ракет, як стратегічних, так і тактичних.

З Об'єкту «С» ядерні заряди поступали в десять рухомих ракетно-технічних баз (РРТБ), які здійснювали доставку зарядів до носіїв, їх стикування і підготовку до бойового застосування. П'ять РРТБ - для забезпечення ядерними зарядами п'яти ракетних полків стратегічного призначення, ще п'ять РРТБ - для забезпечення зарядами носіїв авіації, флоту і сухопутних військ.

Карта з оцінкою передбачуваного радіусу дії радянських ядерних ракет, встановлених на Кубі(відстані дано в морських милях, англ. nautical miles, NL). Окружність з найбільшим радіусом показує зону дії ракет 8К63, в яку потрапляють Вашингтон, Атланта, Даллас, Нью-Орлеан і Майамі.

Головна ударна сила угруповання радянських військ на Кубі - 51-а зведена ракетна дивізія генерал-майора артилерії Ігоря Дем'яновича Стаценка. У складі ракетної дивізії п'ять полків:

* Три полки мали ракети 8К63 (дальність 2100 кілометрів, заряд 1 мегатона). У кожному полку 8 пускових установок і півтора боєкомплекти, тобто 12 носіїв. Всього у трьох полках 24 пускові установки, 36 бойові ракети і 36 набоїв до них. Крім цього, кожен полк мав по дві навчально-бойові ракети, які використовувалися для тренувань особового складу, проте в разі потреби і вони могли бути використані як бойові носії.

* Два полки мали ракети 8К65 (дальність 3200 кілометрів з важким зарядом 2,3 мегатони або 4500 кілометрів з легким зарядом 1 мегатона). У кожному полку також по 8 пускових установок і півтора боєкомплекта, крім того - по дві навчально-бойові ракети. Всього в цих двох полках 16 пускових установок, 24 бойові та 4 навчально-бойові ракети 8К65, 16 зарядів по 1 мегатоні, 8 зарядів по 2,3 мегатони.

Всього в дивізії 11 000 осіб, у тому числі 1900 офіцерів, 1695 автомобілів різного призначення, 60 бойових і 10 навчально-бойових носіїв, 52 заряди по 1 мегатоні, 8 зарядів по 2,3 мегатони. Всього - 70 мегатон.

Райони розташування об'єкта «С», десяти РРТБ, стартові позиції 51-ї ракетної дивізії, командні пункти та аеродроми прикривали 32-й гвардійський винищувальний авіаційний полк і дві зенітно-ракетні дивізії, 12-а і 27-а. У кожній дивізії - три зенітно-ракетні полки, ракетно-технічна база і радіотехнічний батальйон. В радіотехнічних батальйонах - радари П-30. У кожному зенітно-ракетному полку - 24 пускові установки ракет С-75. У дивізії - 72. У двох дивізіях - 144 пускові установки. І п'ять комплектів ракет.

У 32-му гвардійському винищувальному полку - 40 МіГ-21 Ф-13. Це один з найбільш знаменитих радянських авіаційних полків. У 1943 році цим полком командував полковник Сталін Василь Йосипович.

Зі складу ВПС на Кубу перекидалися наступні частини: ескадрилья бомбардувальників - носіїв ядерної зброї (6 літаків Іл-28А), два полки фронтових крилатих ракет (16 пускових установок і 80 ракет ФКР-1 з ядерними зарядами), вертолітний полк (33 вертольоти Мі- 4).

Для охорони та оборони командних пунктів, вузлів зв'язку, складів і сховищ, аеродромів, позицій ракетної і двох зенітно-ракетних дивізій зі складу Сухопутних військ на Кубу перекидалися чотири окремі посилені мотострілецькі полки і три дивізіони тактичних ракет «Луна».