Володимир Різун - Кузькіна мать - хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Командир 7-ї танкової роти 68-го гвардійського танкового полку капітан Войтченко стояв зі своїми гвардійцями проти американських танків, як приборкувач проти оскаженілого лева. Десь ішли таємні переговори на найвищому рівні, хтось когось умовляв, хтось комусь щось доводив. Десь було досягнуто згоди і був даний наказ з самого верху: капітан, відводь своїх молодців.

Танки 7-ї роти відходили по одному, заднім ходом, не показуючи корми супостату. Вони відповзали в провулок і тільки там розверталися. Останнім відійшов ротний, не втрачаючи цілей у своєму прицілі.

Тут же відійшли й американські танки. Першими вони відійти ніяк не могли. Це було б приниженням. Вийшло б: вийшли до лінії поділу, зіткнулися лоб в лоб з Т-54 і повернули назад... Щоб цього уникнути, було досягнуто дипломатичного компромісу: вони йшли вперед, зіткнулися з радянськими танками, постояли добу, радянські танкісти, виконавши завдання, відійшли, американські повернулися додому. Нічия.

А «Кузькіну мать» у той вечір підвісили під черево бомбардувальника.

Як же речі «Кузькіна мать» виявилася на заполярному аеродромі Оленяча саме того моменту!

У Берліні вийшла гарна картина, майже ідилія: американські танки пішли погуляти по Фрідріхштрасе, подивитися, якого кольору шлагбаум. Наші теж вийшли повітрям подихати. Постояли, друг на друга помилувалися. Зміркувавши, що американці нічого поганого не затівають, наші повернулися додому. Американці теж мирно пішли до себе. От і добре. Ось і гарно. Ви не маєте претензій, і ми - теж. Навіть не побилися.

Але через 48 годин за тисячі кілометрів від цих місць гримнуло так, що здригнулася планета.

Вибух найпотужнішого у світовій історії термоядерного заряду ніяк не був пов'язаний з Берлінською кризою. Вибух готувався давно, звідки кому було знати, що американські танки в кінці жовтня 1961 року вирушать до прикордонного шлагбауму?

Але вони вирушили, їх зупинили, конфлікт вичерпано. А через пару днів - вибух! Та такий, яких не бувало. Сподіваюся, і не буде більше.

Цього ніхто не планував. Це так вийшло. Але вийшло гарно: ви попустували, ми відповіли, а після того - маленьке доповнення до завершеного конфлікту. Такий собі тонкий натяк: вже ви більше так не жартуйте, а то можна і по зубах... Та й взагалі - чи не можна для прогулянок подалі вибрати провулок?

І знову зустріч Пеньковського з британськими та американськими розвідниками. І насторожені недовірливі погляди: ти нам про неміч Радянського Союзу кажеш, а в Радянському Союзі підірвана бомба потужністю 57 мільйонів тон тротилу. Це що - свідчення немічності?

- Саме так, панове. Це свідчення немічності.

І це була чиста і свята правда. Вибух був свідченням немічності.

Виріб 602 разом з парашутом важив більше 27 тон. Жодна радянська ракета не була здатна підняти таку вагу. Такий заряд здатний нести тільки стратегічний бомбардувальник Ту-95В. Бомба була виготовлена в єдиному екземплярі, і носій бомби Ту-95В теж існував в єдиному екземплярі. Габарити бомби були такі, що довелося зняти стулки бомбового відсіку, але й тоді бомба всередину не поміщалася. Тому довелося зняти фюзеляжні баки і вирізати частину фюзеляжу.

Від того, що частину баків довелося зняти, радіус дії бомбардувальника скоротився. Тому, що черево бомби все одно стирчало з-під фюзеляжу носія, тому, що бомбовідсік не був прикритий стулками, різко погіршилися аеродинамічні характеристики. Як наслідок - зросла витрата пального, а радіус скоротився ще більше. Максимальне бомбове навантаження Ту-95-12 тон. А в нього завантажили 27 тон. З таким вантажем Ту-95В дотягнути до Америки був нездатний. Але якби самотній неповороткий дозвуковий бомбардувальник з непомірним вантажем без прикриття винищувачів і був би здатний через полюс дотягнути до Америки, то в нього все одно не було ніяких шансів прорватися до життєвих центрів країни через зони патрулювання американських і канадських надзвукових винищувачів.

Хрущов намагався подати бомбу якоюсь над-зброєю, якою він здатний знищити Америку. Щоб Хрущову догодити, конструктори назвали бомбу «Кузькіна мать». Але ця супер-зброя була недієвою. Цю бомбу можна було підривати тільки на своїй території за принципом: бий своїх, щоб чужі боялися. Але чужих бити було нічим. Бомба була «Кузькіна мать» тільки за назвою, а по суті - Цар-бомбою, подібної Цар-дзвону, який ніколи не дзвонив, і Цар-гарматі, яка ніколи не стріляла.