Тарас Кузьо - Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Цей контекст є важливим для розуміння того, яким чином зароджувалися і діяли кримінальні, політичні й ділові мережі. Ще за радянської доби Донбас мав великий тіньовий сектор економіки, орієнтований на незаконну торгівлю й відмивання грошей та тісно пов’язаний з іншими радянськими республіками завдяки надрегіональним злочинним угрупованням. Як і в багатьох зарубіжних країнах, чимало з цих угруповань базувалися на етнічно-кланових зв’язках, як-от грузинські або чеченські кримінальні мережі [582] Mark Galeotti. The Vory: Russia’s Super Mafia (New Haven, CT: Yale University Press, 2018): 150–80. .

Високий рівень злочинності протягом десятиліть був характерною рисою життя на Донбасі. Тут розташовувалася чверть усіх пенітенціарних установ і таборів для злочинців радянської України [583] Інтерв’ю автора з головою секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Богданом Крикливенком (Київ, 17 грудня 2015). , зокрема, Сталіно (Донецьк) мало 20 закладів відбування покарання, а Ворошиловград (Луганськ) — 16. У цих в’язницях і таборах перебувало утричі більше засуджених, ніж вони офіційно могли вмістити, позаяк суди у Сталіно й Ворошиловграді виносили найбільше обвинувальних вироків в Україні. Коли у 90-х роках екс-голову Донецької облдержадміністрації Володимира Щербаня запитали, чому Донецьк має славу «найбільш криміналізованого міста в Україні», він відповів: «Вам слід згадати історію міста та враховувати його соціальну структуру» [584] Киевские ведомости , 21 октября 1997. .

За гостротою криміногенної обстановки Донбас у радянській і пострадянській Україні перебував у трійці лідерів поряд із Одещиною та Кримом. У 2005 році, чверть століття після розпаду СРСР, у підвладному Партії регіонів краї було вчинено 44 тис. злочинів (з них 19 тис. серйозних), зокрема 395 убивств [585] ‘Область Януковича визнали бандитською’, Українська правда , 18 жовтня 2005. . Це свідчило про те, що культура насильства, що розквітла у 1990-х роках, коли конкуруючі ділові та кримінальні угруповання боролися за розподіл державних активів, зберігала потужні позиції на Донбасі.

На Донбасі, де Партія регіонів монополізувала всі аспекти життя, в’язнична субкультура була «ключовою для розуміння політико-кримінальних уз». Упродовж останніх двох десятиліть існування СРСР субкультура «урок» та корупція поширилися в середовищі керівників донбаських регіональних осередків Комуністичної партії та силовиків, в чиїх руках перебувала місцева влада [586] Louise I. Shelley. ‘Russia and Ukraine: Transition or Tragedy?’ in Roy Godson, ed., Menace to Society: Political-Criminal Collaboration around the World (New Brunswick, NJ; London: Transaction Publishers, 2003): 206. .

Насильницькі злочини, особливо проти впливових постатей, скоєні у 1980–90-х роках на Донбасі, практично не розслідувалися, що свідчило про контроль місцевих олігархів над силовиками. У сусідніх Дніпропетровській та Харківській області організована злочинність також часом співпрацювала з місцевим великим капіталом, зокрема з Ігорем Коломойським. Але лише на Донбасі, на відміну від решти областей Сходу, витворився нерозривний сплав політики, великого бізнесу та криміналу, який потрапив під тотальний контроль одного клану, що вийшов переможцем із міжусобної боротьби. На Дніпропетровщині, навпаки, завжди існували й конкурували між собою різні олігархічні клани (що гуртувалися навколо фігур Павла Лазаренка, Юлії Тимошенко, Віктора Пінчука, Сергія Тігіпка та Ігоря Коломойського), а отже, й різноманітні політичні проекти.

На Донбасі багатьох силовиків звабили пропозиціями високооплачуваної роботи в олігархічних ділових імперіях, де вони широко користувалися своїми старими дружніми зв’язками. Начальник управління МВС у Донецькій області Володимир Малишев очолив департамент безпеки ахметовської корпорації “ System Capital Management” , а згодом став депутатом парламенту від Партії регіонів.

Таблиця 3.

Незаконні фінансові потоки з України (у млн. доларів США) [587] Джерело: Dev Kar and Joseph Spanjers, Illicit Financial Flows from Developing Countries, 2004–2013 (Washington DC: Global financial Integrity, December 2015): 33.

У трьох ефірах незалежної слов’янської телекомпанії TOP колишні офіцери МВС Олег Солодун і Михайло Сербин розповідали про тісний зв’язок, що існує на Донеччині між міліцією, місцевою прокуратурою та кримінальними угрупованнями [588] Владимир Бойко. ‘Украинский непотизм в лицах: династия Пшонок’, ОРД , 27 липня 2012. . У липні 2001 року, напередодні випуску четвертої програми, яка мала розповісти про зв’язки сина тодішнього прокурора Донецької області Віктора Пшонки (майбутнього генпрокурора часів президентства Януковича) з організованою злочинністю Краматорська, було вбито головного редактора телекомпанії TOP Ігоря Александрова [589] ‘Igor Aleksandrov’. Committee to Protect Journalists . . Суд виправдав безхатька Юрія Вередюка, затриманого обласною прокуратурою за звинуваченням у цьому вбивстві, але невдовзі він загинув від отруєння [590] Ирина Корина. ‘Донецкий суд оправдал 42-летнего Юрия Вередюка, обвиняемого в убийстве журналиста Игоря Александрова’, Факты , 18 мая 2002; Taras Kuzio. ‘Donetsk Becomes the Most Dangerous Place in Ukraine for Journalists’, RFERL , 19 September 2003. . Губернатор Янукович та його політичні й ділові спільники спустили на гальмах розслідування убивства Александрова. Втім, на відміну від убивства журналіста Георгія Гонгадзе, яке породило всеукраїнський протестний рух «Україна без Кучми» з вимогами імпічменту президента, цей злочин не викликав згуртованої реакції громадянського суспільства на Донбасі.