Тарас Кузьо - Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Зрада у сфері безпеки була примножена зрадою в політичній сфері. Партія регіонів, партія «Російська єдність» та козацькі організації об’єдналися в регіональне відділення партії «Єдина Росія». У 2014 році на влаштованих окупантами у Криму незаконних «виборах» «Єдина Росія» здобула 70 із 75 місць, решта п’ять дісталися ЛДПР. З-поміж 60 тис. колишніх членів Партії регіонів 15 тис. прийняли до «Єдиної Росії», декому з колишніх «регіоналів» дозволили вступити до «Справедливої Росії» та ЛДПР [990] Matsuzato. ‘Domestic Politics in Crimea’: 251. . «Алєксандр», один із росіян, які брали участь в анексії Криму та подальшій гібридній війні на сході України, говорив, що «вся Партія регіонів органічно влилася в “Єдину Росію”, тоді як люди чекали чогось зовсім іншого. Вони хотіли нової влади» [991] Sergei Loiko. ‘The Unravelling of Moscow’s “Novorossia” Dream’, RFERL , 1 June 2016. .

Американський історик Тімоті Снайдер пояснює ідеологію мислення Путіна його ностальгією за Ялтинською системою і «великою угодою» лідерів наддержав [992] Timothy Snyder. ‘Putin’s New Nostalgia’, The New York Review of Books , 10 November 2014. . Він порівнює виправдання Путіним своїх дій захистом російськомовних з аргументами Гітлера, який виступав на захист носіїв німецької мови та ідентичності в сусідніх країнах у 1930-х роках. Як і Гітлер, президент РФ пояснює своє небажання погодитися з існуючими кордонами тим, що вони, на його думку, «несправедливі».

Російські націоналісти завжди вважали, що Росія мусить об’єднатися з Україною без її західних областей, які не були частиною царської імперії і вороже налаштовані щодо Росії, а отже, не є культурно східнослов’янськими і «російськими». Західна Україна була головним пострахом у Радянському Союзі, адже її мешканцям безугавно дорікали за примарну «співпрацю з нацистами» під час Другої світової війни. Вирішення «українського питання», запропоноване режимом Путіна та російськими націоналістами, полягало в тому, щоб позбутися неспокійної та «русофобської» Західної України й отримати від Заходу визнання решти території України легітимною сферою впливу Росії. Хоча ці аргументи виглядають надуманими, американські реалісти [993] John J. Mearsheimer. ‘Why the Ukraine Crisis is the West’s Fault’, Foreign Affairs , vol. 93, no. 5 (September-October 2014): 77–89. , найвизначнішим з яких був Генрі Кіссінджер [994] Alexander J. Motyl. ‘Kissinger’s Vapid Vision Thing’, Atlantic Council , 15 February 2016. , пропонували пристати на них, так само, як і ультраліві вчені й журналісти, які підтримують ідею невступу України до ЄС і НАТО та її нейтрального статусу, який де-факто означав би її перебування у сфері впливів Росії [995] Sakwa, Frontline Ukraine . . «Як би неприємно це не звучало, — наполягав Стівен Коткін, — але перед Вашингтоном постала перспектива спробувати виробити шляхом переговорів велике територіальне врегулювання» з Росією, що передбачало б визнання російської сфери впливу [996] Stephen Kotkin. ‘The Resistible Rise of Vladimir Putin’, Foreign Affairs , vol. 94, no 2 (March-April 2015): 151. . Саква, Менон і Румер наївно вважають, що російські лідери здатні погодитися з тим, щоб у нейтральній Україні діяла демократична система, ігноруючи поширену у них масштабну параною — страх підхопити від сусідів «демократичну пошесть».

Голова Державної думи (2011–2016) та Служби зовнішньої розвідки РФ (із 2016 року) Сєрґєй Наришкін, член вузького «пітерського» кола путінських силовиків-високопосадовців, високо оцінював Ялтинську угоду 1945 року, завдяки якій, на його думку, упродовж півстоліття на планеті зберігався мир. Нестабільність, казав він, виникла тоді, коли Захід розширив НАТО до кордонів Росії та заходився пропагувати «пронацистські сили» в Україні. Наришкін скористався ювілеєм Ялтинської конференції для обґрунтування потреби в «Ялті-2», яка однозначно віднесла б Україну до російської сфери впливу. Такий компроміс буцімто призвів би до припинення розпаду України та зменшення напруженості між Росією й Заходом [997] Pavel Felgenhauer: ‘Russia Proposes a Yalta-2 Geopolitical Tradeoff to Solve the Ukraine Crisis’, Eurasia Daily Monitor , 26 February 2015; ‘Putin Calls on Germany to Mend Fences by Recognizing Russian ‘National’ Interests’, Eurasia Daily Monitor , 14 January 2016. .

Навесні 2014 року Росія запропонувала великим державам сісти, як у Ялті 1945 року, за стіл переговорів і відродити поділ світу на сфери впливу. Російські лідери мріють зустрітися з європейськими та американськими лідерами і, розклавши на столі мапу, «поділити Європу в ялтинському стилі або стилі Молотова-Ріббентропа». «З точки зору Росії, — вважає російський військовий експерт Павєл Фєльґєнґауер, — мусить бути карта і лінія на карті»; мало того, «їм би хотілося таємного додатку» [998] ‘Pavel Felgenhauer: Putin’s Aim Is to Destroy Ukraine’s Independence, Defeat West’, Kyiv Post , 25 January 2015. .