Тарас Кузьо - Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

За даними дослідження IFES , апатія у ставленні до демократичного розвитку була найвищою на сході, півдні та півночі України, де 39% опитаних висловилися двозначно. Менше українців зі сходу вважали Україну демократією, ніж із заходу (47% проти 36%). Найменше підтримували демократію виборці КПУ (31%), а найвищим показник підтримки був у виборців «Батьківщини» (59%). Серед виборців націоналістичної «Свободи» на користь демократії схилялася більша частка, ніж з-поміж тих українців, які голосували за Партію регіонів (відповідно 55% та 51%).

Донецька політична машина спиралася на клієнтелізм [828] Клієнтелізм — форма політичного зв’язку з метою підтримки та взаємного обміну послугами між особами, які мають нерівні можливості у суспільстві, тобто, «патрон» надає покровительство в обмін на підпорядкування з боку «клієнта». — Прим. пер. , силовий примус і ефективне використання державно-адміністративного ресурсу для виборчих фальсифікацій, які виявилися успішними на місцевих, парламентських та президентських виборах [829] Zimmer. ‘Comparative Failure of Machine Politics, Administrative Resources and Fraud’: 361–84. . Ендрю Вілсон писав, що Партія регіонів — це «клієнтелістська та авторитарна організація, яка винагороджує друзів і карає ворогів» [830] Andrew Wilson. ‘Ukraine’s Crisis of Governance’, Open Democracy , 30 April 2007. . Влада означала доступ до фінансових ресурсів для патронажу та клієнтелізму, можливість навести «порядок», перемогти «противників» і купити когось із опонентів. 15% виборців Партії регіонів вважали, що для виграшу на виборах потрібні фінансові та адміністративні ресурси, що вдвічі перевищувало частку виборців «Нашої України» та «Блоку Юлії Тимошенко», які дотримувалися подібних поглядів.

Перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки у Донецьку відбувався за принципом «нехай переможе найсильніший», коли конкурентів відтісняли на узбіччя «нечесними й часто кримінальними методами» [831] Zon. ‘Rise of Conglomerates in Ukraine’: 384. . Найжорсткіші і найнещадніші піднімалися на вершину, використовуючи неперебірливі методи. «Червоні директори» завдяки напівкримінальним методам взяли під контроль державні підприємства, що дало їм ресурси для «забезпечення підтримки адміністративних, ділових і кримінальних структур» [832] Kovaleva. ‘Regional Politics in Ukraine’s Transition’: 69. . Основний спосіб, послуговуючись яким екс-директори державних підприємств і злочинці стали олігархами, «базувався на розграбуванні державних компаній за співучасті державних органів» [833] Zon. ‘Rise of Conglomerates in Ukraine’: 381. . «Червоні директори» Донбасу створили Партію праці на чолі з Володимиром Ландиком. Вона передусім була лобістською групою, покликаною добиватися державних субсидій для великого бізнесу, проте також співпрацювала з панславістським «Громадянським конгресом» і Слов’янської партією.

Державно-адміністративні ресурси заходилися використовувати в Донецькій області починаючи з виборів 1999 року, за три роки потому, як Януковича призначили головою облдержадміністрації. На плівках, нібито записаних у той час президентським охоронцем Миколою Мельниченком, особа з голосом, схожим на голос Януковича, похвалялася, що її люди повністю контролюють область [834] Jaroslav V. Koshiw, Abuse of Power: Corruption in the Office of the President (Reading: Artemia Press, 2013): 212. . Полегшення доступу до державно-адміністративного ресурсу сприяло формальному зростанню явки (тобто кількості вкинутих бюлетенів) на місцевих виборчих дільницях від 66% на виборах 1994 та 1998 років до 79% у другому турі виборів 1999 року та 97% у шахрайському другому турі виборів 2004 року. У грудні 1998 року голова облдержадміністрації Янукович заснував блок «За єдність, злагоду і відродження», який об’єднав сімнадцять донецьких НУО та партій задля підтримки переобрання Кучми, і приєднався до прокучмістського Всеукраїнського громадсько-політичного руху «Злагода». Янукович ніколи не приховував того факту, що глави місцевих адміністрацій організовували структури блоку «За єдність, злагоду і відродження» під егідою його ОДА. Державно-адміністративні ресурси підтримали переобрання Кучми у 1999 році та просування блоку «За єдину Україну» на виборах 2002 року.

У 1999 році використання державно-адміністративних ресурсів збільшило відсоток голосів, поданих за Кучму в другому турі порівняно з першим, на 21%. На Донеччині Кучма у першому турі виборів став другим після лідера КПУ Петра Симоненка, але завдяки використанню державно-адміністративного ресурсу кількість відданих за нього у другому турі голосів різко зросла — із 32% до 53% (результат Симоненка порівняно з першим туром натомість зріс менш ніж на 2%). На плівках, нібито записаних Миколою Мельниченком, зафіксовано, як людина голосом Януковича доповідає співрозмовнику з голосом Кучми: «Хлопця аж туди ми такого ми [sic] поставили, який виконав завдання. А реально, реально [лідер Соціалістичної партії Олександр] Мороз у нас третій. Грубо кажучи, це 12–13%». Офіційні підсумки першого туру віддали Морозу на Донеччині удвічі менше — лише 6,3% — і четверте місце [835] ‘Мороз навів запис Мельниченка, де Янукович фальсифікував вибори’, Українська правда , 14 липня 2004. .