Програма Партії регіонів на дострокових виборах 2007 року мала назву «Стабільність і добробут», а під час виборів Янукович наголосив, що принципи його партії полягають у «відновленні справедливості та перемозі політичних сил, які працюють на стабільність». Американська дипломатична шифрограма з Києва повідомляла: «Янукович знову і знову повторив, що пріоритетом для партії регіонів є стабільність» [822] William Taylor to Washington, DC, re. ‘Ukraine: Yanukovych Suggests Won’t Accept Orange; Wants Yushchenko to Agree to Broad Coalition’, 4 October 2007, Wikileaks .
. Парламентські коаліції на підтримку Януковича називалися «Стабільність і добробут» (2006–2007) та «Стабільність і реформи» (2010–2012). Під час передвиборної кампанії 2012 року Партія регіонів використовувала рекламні щити з гаслами «Від стабільності до процвітання», «Стабільність досяжна!» та «Руїну подолано, стабільності досягнуто!».
Виборчі програми Партії регіонів наголошували на економіці, проте мало уваги приділяли верховенству закону, свободі медій, демократії, вільним виборам і корупції. Виборчі промови та програми Януковича й заяви Ахметова підкреслювали економічне зростання та високі стандарти життя, водночас вони промовисто мовчали стосовно демократизації та боротьби з корупцією [823] Янукович заявляв, що його метою є «сильна та квітуча Україна» й «забезпечення економічного зростання по всій країні» (‘Янукович знайшов національну ідею’, Українська правда , 19 жовтня 2004; Перший національний, 24 лютого 2006). Те саме говорив і Ахметов, за словами якого, «щастя» на Донбасі — «це коли ми маємо сильну економіку, нові робочі місця, високу зайнятість, хорошу зарплату і хороше життя» (‘Quotable Notes’, The Ukrainian Weekly , 9 April 2006; Isaac Webb. ‘Billionaire Akhmetov Denies Claims that He Finances Separatism’, Kyiv Post , 12 May 2014).
. Партія регіонів, яка спиралася на колишніх комуністичних виборців та робітничу базу, була однією з найбільш популістських партій в Україні. Виборча програма Януковича 2010 року, розроблена спільно з рудиментом радянської епохи, Федерацією профспілок, містила екстравагантні обіцянки про підвищення соціальних витрат і пенсій, звільнення від оподаткування малого та середнього бізнесу, субсидованих комунальних тарифів.
Ті українці, які плекали східнослов’янську та радянську ідентичність і яких легко було спіткати в Криму та на Донбасі, демонстрували більші проавторитарні тенденції та надавали пріоритет економіці та стабільності перед демократією [824] Stephen Shulman. ‘National Identity and Public Support for Political and Economic Reform in Ukraine’, Slavic Review , vol. 64, no. 1 (Spring 2005): 59–87.
. У 2014 році демократію вважали найбажанішим типом державного управління близько 40% опитаних на Донбасі, у південних регіонах — ще менше (35,5%), тоді як на заході та в центрі України таких було понад 55% [825] Центр Разумкова. ‘Ідентичність громадян України в нових умовах: стан, тенденції, регіональні особливості’, 11–23 грудня 2015, Національна безпека і оборона , № 3–4 (2016): 31.
. Найбільше українців, переконаних у тому, що для функціонування демократії необхідна опозиція, мешкало на заході країни (81%), найменше — на сході (46%) [826] Центр Разумкова. ‘Опозиція в Україні: стан, умови діяльності, відносини з владою’, Національна безпека і оборона , № 7–8 (2011): 8.
.
Пріоритет стабільності, економічного зростання, рівня життя та порядку перед демократією зумовлений вищим рівнем радянської ностальгії, який спостерігається в таких регіонах, як Донбас. Опитування Всеросійського центру вивчення громадської думки ( ВЦИОМ ) показало, що 64% росіян проголосували б за збереження СРСР, якби нині відбувався референдум, подібний до того, що відбувся 17 березня 1991 року, коли радянських громадян запитували, чи слід зберегти країну в її тогочасній формі. Виборці зі східної та південної України, де громадяни здебільшого надавали пріоритет економічного розвитку (50% і 64% відповідно) перед демократичними правами (20% і 22%), були частіше схильні голосувати за Партію регіонів і КПУ.
І навпаки, у західній і центральній Україні, зокрема у столиці, 41%, 48% та 45% виборців відповідно віддавали перевагу демократичним правам над економічним розвитком (32%, 35% і 36%). Станом на 2013 рік «більшість населення (55%) [була] певна, що демократія є найбільш бажаним типом державного устрою для України. Тих, хто вважає, що за певних обставин авторитарний режим може бути кращим, ніж демократичний, [було] значно менше — 19%; ще 14% виявляють байдужість до того, демократичний режим у країні чи ні (решта 13% не визначилися)». 35% українців вірили, що країні потрібна «сильна рука» (порівняно з 43% у Росії) [827] Фонд «Демократичні ініціативи» (далі ФДІ). ‘Україні — 22: думка громадян’, ФДІ , 17–22 травня 2013.
. Підтримка авторитаризму як державного ладу, привабливішого за певних обставин за демократію, була найвищою серед виборців Партії регіонів та КПУ (36%); серед електорату Партії регіонів їх було 23%, що було більше, ніж серед прихильників «Батьківщини» і навіть націоналістичної «Свободи» (16% і 20% відповідно).
Читать дальше