Кирилл Галушко - Русь «після Русі». Між короною і булавою. Українські землі від королівства Русі до Війська Запорозького

Сучасне городище Великі Кучугури або Кінські Води під Запоріжжям.

Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. — Київ, 2005. — С. 160—163.

У джерелах існує різночитання імен емірів: Дімейтер, Дмитрій, Дмитро; Кутлубуха, Кутлубуга, Котлубах; Качибей, Хачибей, Качзей.

Зрозуміло, що регулярним воно було не за комплектуванням і утриманням, а за структурою, дисципліною і військовою підготовкою.

Для безпечного проїзду.

Вид гармат.

Маються на увазі українські землі в складі Великого князівства Литовського.

Союзне військо складалося з 1000 волинців, приблизно стільки ж налічувалося подільської і галицької шляхти. Коронне військо мало у своєму складі 3000 вояків. А з урахуванням озброєних пахолків — приблизно по 3 пахолки на кожного товариша, повна його чисельність могла сягати близько 12 тисяч вояків [Kolankowski L. Obrona Rusi... — S. 476; Pulaski К. Machmet-Girej... — S. 315]. Кромер обраховував польсько-литовське військо як 4000 осіб. — Marcin Kromer Op. cit. — S. 123. Московські посли повідомляли з Криму, що війська союзників налічували 20 тисяч. — Пам’ятники дипломатических сношений... — Т. 95. — С. 671.

Забезпечення ресурсами.

Мається на увазі син Ізтеміра — рідного брата Менґлі-Ґерая І. Ізтемір наприкінці XV ст. приїхав до Великого князівства Литовського, оселився у Каневі та став литовським служивим царевичем.

Касимівські царі та царевичі ще з середини XV ст. перебували у васальних відносинах щодо московських великих князів і були слухняними провідниками їхньої політики.

Ще під час облоги Москви Мехмеду І вдалося змусити російський уряд видати йому грамоту, в якій Василій III визнавав себе залежним від кримського хана. Мехмед І послав цю грамоту рязанському воєводі Хабару з вимогою здати місто. Але московський намісник виявив хоробрість і кмітливість: місто оборонив, а грамоту залишив у себе (про це докладніше див. Герберштейн С. Указ, твори. — С. 174).

Мається на увазі невдала спроба О. Дашковича за допомогою хитрощів захопити Рязань.

Слово «білорусець» в офіційних документах Російської держави додавалося стосовно всього православного люду з теренів Речі Посполитої аж до середини XVII ст. І лише після вибуху в Україні козацького повстання під проводом Богдана Хмельницького російська влада поволі стала розрізняти спокійних підданих короля білорусів та «бунташних» українців («черкасів», згодом «малоросів»).