Роман Коваль - Кость Блакитний, отаман Степової дивізії

«Блакитний був надзвичайно популярний серед своїх Херсонців… З нього був не тільки добрий командир, але й хоробрий вояка. Блакитний завжди в критичні хвилини бою вмів вселяти в своїх підлеглих героїзм і відвагу.

Одна його поява серед передових розстрілень магічно діяла на вояків. Херсонці вбачали в своєму отаманові-землякові справжнього командира, батька і товариша». [20] [20] Ю.Степовий, «В Херсонських степах», Мюнхен, 1947.

Успішно воювати з ворогом допомагала й висока дисципліна у Дивізії. Блакитний ввів строгу відповідальність за окремі випадки бандитизму. Про це свідчить Наказ № 2 Олександрійського повітового Повстанкому від 26 вересня 1920 року.

В повстанську армію, говорилося в наказі, влились комуністичні провокатори, які з метою дискредитувати повстанців в очах населення, ведуть погромну агітацію і провокують козаків на бандитизм, мародерство, незаконні реквізиції. За таких обставин армія існувати не може. Вона або буде розбита, або розійдеться, як юрба. Селянство чекає від нас чесної святої праці, а не бандитизму. Тому будь-які вияви бандитизму слід розглядати як провокаційну роботу комуністів.

Пропонувалось вирішити проблему таким чином: 23 вересня при Повстанкомі створено комісію по боротьбі з бандитизмом. Подібні комісії організуються в полках та сотнях. Особу, помічену в бандитизмі, комісія має право карати якнайрішучіше, аж до розстрілу. [21] [21] «Кость Блакитний, отаман Степової дивізії». Київ, 1997.

Переможним маршем Степова дивізія підійшла до Холодного Яру. 24 вересня 1920 р. пополудні вся Медведівка заповнилася колонами Степовиків. «Штаб отамана Блакитного примістився у вищій початковій школі, — згадував Юрій Горліс-Горський. — Постать отамана Степовиків, що прибув у супроводі штабу на конях, виглядала імпонуюче… Кремезний чоловік, із помітною військовою виправкою, одягнений в простеньке вбрання військового крою, але з «цивільного» темносинього матеріалу. Мав на собі лише револьвер, далековид і пляншета з мапою». [22] [22] Ю.Горліс-Горський, «Холодний Яр». Львів, 1994.

Розташувавши дивізію в Медведівці, отамани Холодного Яру зібралися на нараду, на якій Костя Блакитного було обрано Головним Отаманом всіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць.

З Наказу № 2 Першої Дивізії Повстанських військ Олександрійського повіту від 28 вересня 1920 р. видно, що Степова дивізія мала чітку структуру: Головний отаман, Штаб, контррозвідка, політична прибудова — Повстанський комітет, полки, батальйони, курені, сотні, комендантська сотня, підривна команда, кінний відділ, канцелярія, інспекторсьий відділ, комісія інженерного майна, збройний відділ, комендатура руху, Дивізійний Суд, Дивізійний госпіталь, господарчі частини.

10-11 жовтня в районі Онуфріївського манастиря відбувся семигодинний бій об'єднаних повстанських сил з частинами Красної армії… Повстання розгорялося. В його полум'ї зникали окупанти та їхні посібники.

Згідно з підрахунками чекістів від 11 жовтня 1920 р. в селах Чечеліївці та Олександрівці Олександрійського повіту «банды с каждым днем увеличиваются, количество бандитов доходит до 8000 чел. вместе со стариками й подростками. Вооружена банда частью куцаками, частью штыками и вилами. Имеет до 800 винтовок, три пулемета, бандой вырыты также окопы». [23] [23] ДАПО, ф. р-2289, оп.1, спр. 7, арк.97.

«…Александрийский уезд. В ночь на 12 октября в местечко Мироновку ворвалась банда до 500 человек, находящийся там продотряд разбежался… В Глинске убиты начальник милиции й его помощник, численность бандитов — 600–700 человек». [24] [24] Там же, арк. 64.

«…Александрийский уезд… В Новопражском районе, в деревне Верблюжка, по направленню станции Долинской появилась банда Штыля, [25] [25] Штиль — командир запасного полку Степової дивізії. Р.К. 600–700 чел., вооруженная куцепалами, винтовками… В село Мироновку в ночь на 12 октября вступила банда в 5000 человек»… [26] [26] ДАПО, ф. р-2289, оп. 1, спр.7, арк. 137.

Але тут до Степовиків надійшли чутки, що будьонівці палять рідні села.

Повстанці почали вимагати від отамана вести їх назад — виручати рідних. Блакитний спочатку не погоджувався, але під тиском прийняв рішення повертатись в Херсонські степи.

Блакитний прислав до штабу Холодноярської організації начальника контррозвідки Житкевича з повідомленням, що складає з себе обов'язки командира об'єднання і вирушає з Дивізією на Херсонщину.