Роман Коваль - Філософія українства

Автора «Філософії українства» знаю десь із 1989 року. Темпераментний, роботящий українець, відданий національній ідеї. Він завжди має свою думку, свою позицію. Роман Коваль відвертий і в слові, і в дії. З його розумінням вічних українських тем хтось може не погодитися, але в філософії життя завжди були й будуть дискусії.

Роман Коваль розуміє, що слова зараз недостатньо, тому й кличе до дії, кличе перейти від потоків здевальвованих слів до рішучого діла в ім'я України.

В екстремальних умовах, коли відступати вже нікуди, він нагадує гасло часів Другої світової війни: «Папа, убей немца!». Цей заклик убив, може, не менше окупантів, ніж кулі. Він деморалізував ворога, викликав у нього панічний страх…

Роман Коваль закликає бути готовими не тільки до пасивного опору, але й до атаки. Бо лише атакуючи, каже він, досягнемо перемоги!

Саме атакуючою він хоче створити свою ДСУ — організацію молодих і злих українців.

Головним змістом нашої епохи є Пан-Час, іншими словами — революція, а не обіцянки скорого добробуту, миру й спокою. Але маса не розуміє ходу історії, не розуміє, що позитивні наслідки революцій, мирних чи кривавих, будуть не відразу. Мир, порядок, добробут і справедливість наступлять через років 10–15, не раніше.

Від нерозуміння цього й чуємо звинувачення маси на адресу трибунів, ораторів, пропагандистів, які взяли безпосередню участь у цих глобальних змінах нашого суспільства.

Настав Час! Пан-час! Божі (космічні!) сили провадять у життя свої закони, свій хід — хтозна! — може в ім'я якоїсь непізнанної людиною космічної ідеї.

Це треба відчувати!

А «ми голосували за Самостійну», думаючи: завтра рай!

Рай на українській землі буде обов'язково! Але перед тим треба пройти з честю і гідністю всі послані нам випробування.

Збірник Романа Коваля допоможе ці випробування пройти з меншими втратами, тому він потрібний нам, потрібний як повітря і хліб!

Микола САМІЙЛЕНКО

В цій книжечці я заторкнув теми, які не увійшли до попередніх моїх збірок: протистояння національної культури і «вселюдської» цивілізації, національної еліти і безнаціонального Хама, розуму та інстинктів, об'єктивного і суб'єктивного, слова і вчинків, українців-східняків та галичан. Доопрацьовуються в книзі й теми, яких вже торкався: мова йде про владу бажань безнаціонального споживача, про складнощі формування української еліти, аналізуються глибинні хиби демократії і зокрема парламентаризму. Цікавою і несподіваною для мене самого виявилася тема т. зв. «малого» зла, яку сьогодні сповідують українські демократи. Боячись великого зла, намагаючись уникнути протистояння з ним, вони вибирають, як їм здається, менше зло. Не протиставляючи себе злу взагалі — ні великому, ні малому, вони сприяють тим самим поширенню його в Україні.

Говориться в книзі і про важливість плекання віри у власну місію, про необхідність власного героїчного прикладу, без якого всі писання, слова лишаються безплідними.

Зміст книги, власне, є лише розділом великої теми, означеної на обкладинці книги. єнші розділи зібрані в «Підставах націократії», у збірках «З ким і проти кого», «Про ворогів, попутників і союзників», «Чи можливе україно-російське замирення?» Можливо колись зберу докупи ці розділи…

А зараз, друже, — до роботи! Читай, аналізуй, роби висновки, вирішуй з ким ти і чого вартий.

Отже, «Філософія українства». Читаючи, думай: а що ти зробив для України?!

Автор

Незабаром виповниться 10 років від часу як в Україні вибухнув «цивілізаторський» бум. Різнокольорові діячі від «прогресивних» комуністів до дисидентів, а згодом демократи і націоналісти почали в небачених масштабах надуживати терміном «цивілізований». Варіації були досить одноманітні: «ми повинні йти цивілізованим шляхом», «ми повинні рівнятися на цивілізовані країни світу», «у нас повинно бути цивілізоване законодавство», «ми — нецивілізована країна»…

Поняття «цивілізований» поруч із термінами «демократія» і «правовий» стали улюбленими словами-паразитами українських демократів. Згодом цим жаргоном стали користуватися всі, у кого не було міцного національного коріння: комуністи, соціалісти, ліберали, зелені, навіть депутати-аграрники. Наші священні символи «Україна» і «Українська нація» відійшли на другий план.