Роман Коваль - Кость Блакитний, отаман Степової дивізії

12 травня новобранці з навколишніх сіл прибули до Кривого Рогу…

«…Пролунав захриплий голос воєнкома:

— Товарищи новобранцы! С этого дня вы становитесь настоящими воинами рабоче-крестьянской Красной армии. Это, товарищи, не шутейное дело, а дело ответственное, товарищи, я думаю, что вы сознательный народ и понимаете это. Это очень важное дело…

Степовий увесь час стояв поруч воєнкома і курив цигарку за цигаркою… А коли воєнком замовк, він витягся на команду «струнко»… Воєнком направився до нього, щоб потиснути руку. Але в ту мить пролунав постріл, просвистів маленький шматочок олова в повітрі і ввігнався у скроню воєнкома. Той снопом повалився на землю… Урядовці воєнкомату на мить отетеріли.

І тоді продзвенів владний голос Степового, прорізуючи мертве остовпіння:

— За нашу кров! За нашу честь! За кривди нашому народові!

Пролунали три постріли вгору. Це був сигнал до повстання». [12] [12] Ю.Степовий, «В Херсонських степах», Мюнхен, 1947.

«За весьма непродолжительный период времени, — писав ворог, — отряд Степового стал насчитывать в своих рядах до 20 000 человек, при 2-х орудиях й пулеметах; при отряде имелись также автомобили, мотоциклы и велосипеды, которые Степовой добыл, захватив в Криворожском уезде две автоколонны». [13] [13] «Отчет Екатеринославской губернской ЧК с 1.01.1920 по 1.11.1921 годы». Дніпропетровськ, 1994.

Повстанці зупинили також потяг із сіллю, яку роздали селянам довколишніх сіл.

Потяги з червоноармійцями Степовий пускав під укіс.

Особливому відділу 6-ї армії і ОРТЧК Кременчуцького вузла було наказано терміново провести «строжайшее расследование случая с отправкой й ограблением эшелона (автомобилей, мотоциклов й нефти)», захопленого повстанцями 28 серпня на ст. Лікарівка. Окупанти почали перевірки залізничників на ст. П'ятихатки, ст. Знам'янка та інших станціях, розташованих недалеко від Катеринослава і Кременчука, небезпідставно підозрюючи їх у сприянні повстанцям.

Незабаром до Степової дивізії приєднався і загін Сергія Клепача.

Чекісти у своїх звітах зазначали, що «лозунгом Степового была «Самостійна Україна»». [14] [14] «Отчет Екатеринославской губернской ЧК с 1.01.1920 по 1.11.1921 годы». Дніпропетровськ, 1994.

Колискою Степової дивізії став район войовничих козацьких сіл Верблюжки-Варварівки-Водяної-Петрової.

Повстання, яке розпочалося у Кривому Розі, стрімко розливалося Херсонським степом. Про це свідчать панічні інформаційні зведення Кременчуцької губЧК:

«…В районе Павлыш-Лекаревка оперируют банды около 1000 человек. По сводке штаба тыла от 28 августа — по дополнительным сведениям повстанческое движение и бандитизм охватывает весь уезд». [15] [15] ДАПО, ф. р-2289. оп.1, спр.5, арк.6.

«Александрийский уезд. 4-го сентября бандой до 2000 человек под предводительством Степового был произведен налет на Александрию…. Бандитами разграблен вещевой склад 1-го запасного батальона, уведена идейная музыкальная команда, выпущены из тюрьмы 29 бандитов. В нашем отряде есть жертвы… Для дальнейшего обеспечения города требуется в срочном порядке вооруженный отряд». [16] [16] Там же, арк.30.

«Потери батальона не свыше 60 человек убитыми, ранеными й пропавшими без вести. Из карманов убитого командира повстанческого полка извлечен оперативный приказ о занятии города Александрии й знамя желто-блакитное… Есть полное основание ожидать вторичного наступления на город Александрию.

Банды организованы в дивизию, имеющую четыре полка. Разбросаны по-батальонно по всему уезду. Определенно известно, что заняты села Звенигородка, Куколовка, Красная Каменка, Новостародуб. На подкрепление к Александрии прибыл из Кременчуга отряд в составе 32 вагонов». [17] [17] Там же, арк. 120.

«…Александрийский район. Сводно-объединенный отряд под командой командира отряда особого назначения 6-й армии т. Юдицкого… вступил в бой с организованной бандой большой численности до 5000 человек в составе пехоты, кавалери и артиллерии с орудием, пулеметами, большим запасом снарядов и патронов, в результате боя отряд тов. Юдицкого был разбит». [18] [18] Там же, спр.7, арк.40.

В цьому бою повстанці Степового захопили 2 гармати та декілька кулеметів.

Чекіст-історик Борис Козельський писав, що «в районі діяльності Олександрійської (Степової — Р.К.) дивізії майже неможливо було провадити радянську роботу. Банди тут рубали й сікли на всі боки — вони зробили з деяких повітів кип'ячий казан». [19] [19] Б.Козельський, «Шлях зрадництва й авантур. Петлюрівське по¬встанство». Держвидав України. Харків, 1926.