Валерий Солдатенко: Україна у революційну добу. Рік 1920

РІЧИЦЬКИй Андрій (псевдонім Пісоцький Анатоль — 18821937) — політичний діяч, науковець, академік УАН. Брав участь в українському національно-визвольному русі. В 19171918 рр. — член Центральної Ради і Малої Ради. З січня 1919 р. — один із головних ідеологів «незалежних» в УСДРП та засновників УКП («укапістів») і її керівник. Співредактор органу УКП «Червоний Прапор», в якому в 1920 різко критикував політику КП(б)У Після розпуску УКП (1924) — член КП(б)У, в якій був однодумцем М. Скрипника і головним інтерпретатором його лінії в здійсненні політики українізації; разом з ним був противником «шумськізму» і гостро критикував М. Волобуєва, М. Грушевського, М. Хвильового. Тоді ж А. Річицький став викладачем Всеукраїнської асоціації марксистсько- ленінських інститутів й науковим співробітником Науково-дослідного інституту літератури ім. Т. Шевченка. Опублікував праці з літе- ратурознаства («Тарас Шевченко в світлі епохи», 1923, «Винниченко в літературі й політиці», 1928), новітньої історії («Центральна Рада від лютого до жовтня», 1928), українознавства («Основи українознавства», 1929): марксистської теорії «Національного питання доби наступу соціялізму», 1931, («Карл Маркс, його життя й діяльність», 1929). За редакцією А. Річицького вийшов вперше українською мовою «Капітал» К. Маркса (1927-29). Після самогубства М. Скрипника зазнав нищівної критики з боку офіційних властей, під провокаційним приводом «перевиконання» планів хлібозаготівель заарештований і згодом репресований.

ВОЛІН (Ейхенбаум) Всеволод (1881–1945) — один з ідеологів анархізму в Україні й Росії. За фахом вчитель. З 1901 р. — член РСДРП, у 1905 р. перейшов до лав російської партії соціалістів-революціонерів. За революційну діяльність засуджений царською владою до заслання в Сибіру. Здійснив втечу до Франції, де став членом російських анархістських організацій.

З 1916 р. — у США, співредактор анархістського російського часопису «Голос праці». Після Лютневої революції 1917 р. повернувся до Росії; організатор Союзу анархо-синдикалістської пропаганди. Восени 1918 р. сприяв утворенню Конфедерації анархістських організацій

України «Набат». Секретар «Набату», редактор його друкованих видань, один з головних натхненників та фактичний лідер організації. У другій половині 1919 р. — голова Військово-революційної Ради Махновської Повстансько-партизанської армії України. У 1920 р. схоплений чекістами та на деякий час ув'язнений. З 1921 р. — на еміграції в Німеччині, Франції.

АРШИНОВ (Марін) Петро (1887–1938) — учасник анархістського руху в Україні й Росії, учасник махновського повстанського руху. Народився у Катеринославі в сім'ї робітника. За фахом слюсар. З 1904 р. — учасник революційного руху.

З 1905 р. — член РСДРП, згодом переходить до анархістської організації в Катеринославі.

У 1907 р. був схоплений царською поліцією й за участь у терористичній діяльності засуджений до страти. Здійснивши втечу з в'язниці, виїхав до Франції.

У 1909 р. нелегально повернувся до Росії, де продовжував революційну діяльність. У 1910 р. заарештований і засуджений до каторги, яку відбував у Московській Бутирській в'язниці. Після Лютневої революції 1917 р. звільнений.

У 1917 р. — член редколегії московського анархістського часопису «Анархія», організатор Московської федерації анархістських груп. У квітні 1919 р. переїхав до України й оселився при штабі анархістських військових формувань Н. Махна.

У 1919–1920 рр. — редактор офіційного друкованого органу махновської армії «Шлях до Свободи», керівник культурно-просвітницького відділу штабу Махна. Після розгрому махновщини більшовиками влітку 1921 р. нелегально оселився в Україні, згодом виїхав до Москви. З 1922 р. — на еміграції в Німеччині, Франції. У 1930-х рр. повернувся до СРСР. Репресований радянською владою.

ТЮТЮННИК Юрій Никифоровым (20.IV.1891 р., с. Будища Звенигородського повіту Київської губ. — 1929 р., Харків) — військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.

Навчався у сільській школі, закінчив агрошколу в Умані. У роки Першої світової війни перебував на фронті, одержав офіцерський чин поручика.

Після утворення Центральної Ради став активним діячем національного руху в російській армії. Один з організаторів українського полку ім. П. Дорошенка у Сімферополі. Взяв участь у роботі ІІ Всеукраїнського Військового з'їзду. У липні обраний членом Центральної Ради. Восени 1917 р. організував у Звенигороді Кіш Вільного Козацтва. Став його отаманом.