Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. — Прага, 1928. — С. 240–241.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917–1921: У 3-х т. — Мюнхен, 1951. — Т. 3. — С. 114.
Шаповал М. Назв. праця. — С. 241.
Мазепа І. Назв. праця. — С. 115.
Там само. — С. 115–116.
Стрілець В. В. Назв. праця; Любовець О. М. Назв. праця; Бевз Т. А. Назв. праця.
Див.: Солдатенко В. Ф. У пошуках соціальної і національної гармонії (ескізи до історії українського комунізму). — К., 2006. - 479 с.
Мазепа І. Назв. праця. — Т. 3. — С. 115–116.
Петлюра С. Статті. — С. 206–207.
Петлюра С. Статті. — С. 224.
Там само.
Там само. — С. 224–225.
Див., напр.: Романчук О. Петлюра як індикатор національної ідентичності / Львівська газета. — 2007. - 9 липня. — № 5 (185).
Винниченко В. Відродження нації. — Ч. ІІІ. — С. 497.
Мазепа І. Назв. праця. — С. 116.
Див.: Шаповал М. Назв. праця. — С. 242–243.
Там само. — С. 243.
Див.: Солдатенко В. Українська революція: концепція та історіографія. — К., 1997. - 416 с.; Його ж. Українська революція: концепція та історіографія (1918–1920 рр.). — К., 1999. - 508 с.
Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). — К., 1996. — С. 210–211 та ін.
Шаповал М. Назв. праця. — С. 243–245.
Шаповал М. Назв. праця. — С. 246.
Там само. — С. 246–247.
Див.: Шаповал М. Назв. праця. — С. 250–251.
Мазепа І. Назв. праця. — С. 116–117.
Шаповал М. Назв. праця. — С. 247.
Там само. — С. 249–250.
Мазепа І. Назв. праця. — С. 117.
Шаповал М. Назв. праця. — С. 247.
Петлюра С. Назв. праця. — С. 225.
Там само. — С. 225–226.
Там само. — С. 213.
Мазепа І. Назв. праця. — С. 118.
Петлюра С. Назв. праця. — С. 206.
Там само. — С. 223.
Там само.
Шаповал М. Назв. праця. — С. 248.
Мазепа І. Назв. праця. — С. 116.
Шаповал М. Назв. праця. — С. 332.
Винниченко В. Назв. праця. — С. 497–498.
Там само. — С. 499.
Там само. — С. 500.
Там само.
Винниченко В. Назв. праця. — С. 500.
Пам'ять століть. — 1998. - № 1. — С. 24.
Див., напр.: Андрієвський. З минулого. — Берлін, 1923. — Т. 2. — Ч. 2.
— С. 102.
Петлюра С. Назв. праця. — С. 188–189; Його ж. Вибрані твори та документи. — С. 165.
Петлюра С. Статті. — С. 228; Його ж. Вибрані твори та документи. — С. 181.
Шаповал М. Назв. праця. — С. 251.
Мазепа І. Назв. праця. — С. 119.
Шаповал М. Назв. праця. — С. 251.
Мазепа І. Назв. праця. — С. 119.
Петлюра С. Статті. — С. 227.
Шаповал М. Назв. праця. — С. 251.
Там само. — С. 252.
Шаповал М. Назв. праця. — С. 324.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. — Т. 3. — С. 119.
Там само.
Див.: Кульчицький С. Що таке радянська влада? / День. — 2007. - 9 листопада, 6 грудня; Дорошко М. Чи був більшовицький режим в Україні окупаційним? / Дзеркало тижня. — 2007. -3-10 листопада.
Див.: Толочко П. П. Про «хороший» Захід і «поганий» Схід. — К., 2008. — С. 3–30.
БУДЬОННИЙ Семен Михайлович (13(25).IV.1883 р., хутір Козюрин, Області Війська Донського — 1973 р., Москва) — радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу, тричі Герой Радянського Союзу.
Походив із бідних селян. З 1903 р. служив у армії, брав участь в російсько-японській війні 1904–1905 рр. В 1908 р. закінчив Петербурзьку школу наїзників. В роки Першої світової війни на фронтах, старший унтер-офіцер, за виявлену хоробрість нагороджений чотирма георгіївськими хрестами. В 1917 р. — голова полкового комітету. Після Жовтневої революції повернувся на Дон, в станицю Платонівську, був обраний членом Сальського окружного виконкому ради. В лютому 1918 р. для боротьби з білогвардійцями створив Платовський революційний загін, який виріс в полк, бригаду, дивізію, які успішно діяли на Царицинському фронті. З 1919 р. — член РКП(б). В червні 1919 р. під комоандуванням С. Будьонного було створено кінний корпус, який відіграв велику роль у боротьбі з Добровольчою армією А. Денікіна. В листопаді 1919 р. корпус був розгорнутий у 1-шу кінну армію, яка зробила вагомий внесок у розгром білих армій в 1919–1920 рр. Після завершення громадянської війни С. Будьонний на високих командних посадах в Червоній армії — аж до першого заступника міністра оборони СРСР. В роки Другої світової війни — член Ставки Верховного Головнокомандуваня, командуючий фронтами, групами військ. Автор спогадів «Пройдений шлях» (1959–1965 рр.). Похований біля Кремлівської стіни.
Читать дальше