Валерий Солдатенко - Україна у революційну добу. Рік 1920

Центральний Виконавчий Комітет Рад України кличе вас на новий бойовий пост — у село. В історію української революції ви повинні вписати ще одну славну сторінку по встановленню братнього союзу між пролетаріатом міста й біднотою села.

Ви, робітники, виконаєте з честю покладене на вас нове завдання. Пролетарії, несіть під червоним стягом Жовтневу революцію на село.

Хай живе революція в селі!

Хай живе союз робітників і незаможників селян!» [936]

Для підготовки кадрів для села були влаштовані спеціальні центральні, губернські і повітові курси. За короткий час з міст на село було відряджено 10576 чоловік, з них 1323 комуністи. Крім цього, 6356 чоловік було мобілізовано в Полтавській, Одеській і Катеринославській губерніях [937].

Партійні і радянські організації, посланці робітничого класу розгорнули серед трудящого селянства широку агітаційну, пропагандистську й організаторську роботу. В порядку підготовки до створення комітетів незаможних селян в багатьох селах були проведені збори селян, наради сільського активу і, за неповними даними, 620 спеціальних селянських конференцій [938].

У багатьох збірниках документів і матеріалів містяться численні резолюції селянських зборів, з'їздів, конференцій (поширеними тоді були безпартійні селянські конференції), в яких висловлювалася достатньо масштабна підтримка радянській владі, Червоній армії, готовність КНС рішуче боротися з ворогами трудового народу, до яких, крім зовнішніх інтервентів, завжди зараховували куркулів, бандитів, вимоги звільнення від них селянських організацій, запевнення у тому, що поставки хліба по продрозкладці будуть виконані тощо [939].

Як приклад можна навести резолюцію, ухвалена Київським повітовим з'їздом КНС 29–30 серпня. В постановляючій частині говорилося: «1. Всіма засобами допомагати Радянській владі в проведенні мобілізації в Червону Армію на Київщині і вести безпощадну боротьбу з дезертирами, видаючи їх як зрадників робітничо- селянської влади.

2) Для остаточного закріплення здобутків російсько-української Червоної Армії і всього того, що після тяжкої боротьби з всесвітньою контрреволюцією здобули ми за часи революції, необхідно твердо закріпити тил, для чого ми всіма засобами будемо боротися проти різних бандитських виступів, отаманів і отаманчиків і будемо допомагати нашій владі знищувати ці банди, котрі перешкоджають налагоджувати працю соціалістичного будівництва.

3) Для того, щоб не було надалі різних бандитських виступів, необхідно обеззброїти головним чином в першу чергу всіх куркулів, бандитів, і взагалі всі села, котрі мають зброю, повинні її здати волосним військовим комісарам, позаяк ця зброя піде в Червону Армію, в якій Червона Армія ощущає великий недостаток і з допомогою якої буде захищати нас від різних контрреволюційних нападків» [940].

З приводу організації комнезамів той же з'їзд постановив: «1) Визнати, що комнезами єсть єдина організація, котра може захистить для бідного селянства і робітництва здобутки революції і стать проводирем для утворення на Україні справжньої Радянської влади працюючих мас.

2) Роз'їхавшись по селах, всіма засобами пояснять населенню велике значення комнезамів і покласти всі сили на те, щоб ця організація утворилась якнайскоріше і в належному порядку приступила до праці на користь всього незаможного селянства» [941].

Досить чіткими й категоричними були рішення Київського повітового з'їзду КНС з поточного моменту. Делегати наступним чином заявили про свою позицію: «1). Остаточне закріплення здобутків революції може бути проведено тільки тоді, коли незаможне селянство, створивши свої класові організації на селі — комнезами, поведе рішучу і остаточну боротьбу з сільськими куркулями і бандитами.

2) Покінчивши з куркулями і створивши міцну спілку з робітниками міста, незаможне селянство може вийти на широкий шлях соціалістичного будівництва.

3) Ставлячи ці завдання для революції на селі, незаможне селянство не повинно забувати завдань світової революції — остаточної перемоги праці над капіталом і всю увагу повинно звернути в сучасний момент на фронти, перш за все на боротьбу з недобитками своєї рідної контрреволюції, як барон Врангель і різні бандити, під чиїм би проводом вони не йшли і за яким би ім'ям не ховались, чи агентів Петлюри чи інших агентів буржуїв.

4) Незаможне селянство повинно звернути увагу на успішне проведення мобілізації в повіті» [942].