Валерий Солдатенко - Україна у революційну добу. Рік 1920

Звісно, саме створення КНС повсюдно «підігрівало» суспільну атмосферу. З одного боку, наростав спротив куркульства. З іншого — продукувалися радикальні, почасти навіть агресивні настрої біднішої частини селянства. Цьому, зокрема, сприяла публікація в пресі численних документів, що виходили від комнезамів з різних регіонів. Прикладом (а подібних документів в періодиці того часу справді була велика сила) є звернення Київської губернської наради КНС від 12 жовтня, в якому, зокрема йшлося:

«Біднота селянська

Потрібний є хліб для Червоної Армії, що б'ється з панами на кривавому фронті. Потрібний є хліб для робітників, що б'ються з господарською руїною на фронті безкровному. Потрібний є хліб для нас, для бідноти сільської, що не має чим прохарчуватися, що не має чим обсіятися.

Чи віддасть куркуль свій хліб на розкладку, чи буде з чого утворити волосний фонд у сільських магазинах для бідноти сільської, доки вона не згуртується тісно, не прийде до куркуля цілим комітетом і не скаже грізно: «Мусиш дати, бо нас є сила».

Гуртуймося мерщій у свої комітети незаможних селян, коли хочемо справедливої розкладки, коли хочемо мати свій волосний запас.

Брати-незаможники! Кого обиратимуть у сільські волосні комітети, хто крутитиме нами по своїй уподобі, доки не з'єднаємося в свій комітет, що має право стежити за правильною працею в Радах? Хто слухатиме нас, доки ми не згуртуємося, не матимемо однодушної сили?

Гуртуймося ж у комітети незаможних селян, коли хочемо, щоб на селі була справжня Радянська влада, влада трудящих самої бідноти.

Отже, в гурті наша сила, силою здобудемо правду й волю, здолаємо й панів і підпанків, приборкаємо лихих куркулів.

Хто хоче миру, спокою, порядку, хто хоче перемоги над панством і глитаями, гуртуйтеся в комітети незаможних селян» [943] .

Так чи інакше, створення комнезамів набрало велетенського розмаху. Згідно офіційних даних, станом на 10 вересня 1920 р. в республіці було створено 6510 КНС (є відомості по 8 губерніях; Поділля й Волинь були окуповані поляками). 10 жовтня їх було вже 7681 (тут відомості наводяться по 11 губерніях). А на 10 листопада кількість організацій досягла 9599 [944].

Консолідація в тисячах комітетів представників сільської бідноти стала безперечним досягненням Компартії України, радянської влади, важливою передумовою, водночас — складовою істотного збільшення їх прибічників, надійним знаряддям творення нового ладу.

Важливу роль у справі організації КНС, виробленні напрямків їх діяльності, визначенні конкретних завдань відповідно до місцевих умов, обміну досвідом роботи відіграли волосні, повітові й губернські з'їзди. Наприкінці літа-весни 1920 р. за неповними даними відбулося близько 3000 волосних і районних з'їздів КНС, близько 100 повітових, 3 губернські і 1 Всеукраїнський [945]. На цих з'їздах обговорювалися найважливіші питання політики радянської влади й діяльності КНС; боротьба з інтервентами, білогвардійцями, бандитизмом, зміцнення Червоної армії, продовольче, земельне питання та ін. Делегати з'їздів — представники незаможного селянства — у своїх промовах і рішеннях висловлювали волю домогтися розгрому всіх контрреволюційних сил і повсюдного зміцнення органів диктатури пролетаріату. «Основним завданням робітників і селян, — говорилося в резолюції Хорольського повітового з'їзду комнезамів Полтавської губернії, що відбувся 20 вересня 1920 р., - є: відновлення міцного червоного тилу, повна ліквідація польського і врангелівського фронтів, відбудова зруйнованого народного господарства і нещадна боротьба з усіма ворогами робітників і селян до остаточної перемоги. Перший повітовий з'їзд комітетів незаможних селян постановив об'єднати всі пролетарські сили села і всю сільську бідноту в комітети незаможних селян, які повинні стати опорою Радянської влади на селі і бути додатковими захисниками трудящих мас. Комітети незаможних селян повинні повести найзапеклішу боротьбу з куркулями села, визволити бідняка від впливу куркуля і примусити куркуля підкоритися Радянській владі і перетягти на свій бік трудових середняків на боротьбу проти куркулів. Нагодувати Червону Армію, робітників міста і цим самим прискорити перемогу на польському і врангелівському трудовому фронтах є одним з головних завдань селян і робітників; для виконання якого комітети незаможних селян повинні проявити найактивнішу роботу, відібрати хліб у куркулів і віддати його Червоній Армії, робітникам міста і бідноті села. Всі на боротьбу з польською шляхтою і бароном Врангелем!» [946]