Ларрі Вульф - Винайдення Східної Європи - Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва

У 1676 році мадам де Савіньї, на хвилі моди на все східне, прочитала про «угорські війни» і порадила своїй доньці книжку — «маленьку історію про візирів, інтриґи султанів і сераль, яку можна читати з приємністю». 1685 року, в розпал війни Священної ліґи, Жан де Ванель видав у Парижі книгу про Угорщину, яку часто перевидавали у XVIII столітті. Ванель подав у ній географічний опис, а також елементарні відомості про національний характер: «Мешканці цього королівства, більше схильні до ведення війни, ніж до торгівлі й мистецтв, майже не дбають про чистоту своїх помешкань». По відвоюванні Буди 1686 року німецький мандрівник Якоб Толлій виявив, що місто було «стерте з лиця землі під час облоги» 33. Після Карловицького миру 1699 року Угорщина чекала матеріальної відбудови від Габсбурґів та культурного відновлення від Просвітництва.

У 1700 році Карл XII перетнув Балтійське море й розбив Петра під Нарвою, поклавши успішний для шведів почин Великої північної війни. Війна тривала двадцять років і завершилася Ніштадтською мирною угодою 1721 року, за якою Швеція передавала Росії Лівонію, Естонію та Іжорію, тобто південно-східне узбережжя Балтійського моря від Риги до Санкт-Петербурґа. Таке завершення Північної війни відступ Швеції до Скандинавії та Фінляндії — знищило саму ідею «Півночі», вперше в історії чітко відокремивши Швецію від Росії та Польщі. А географічний хід війни протягом двох десятиріч та розташування місць бойових дій ще більше підважили її «північну» назву, спричинивши концептуальне перегрупування Європи. На амстердамській карті Сансона 1702 року було зображено «Театр війни королівств Півночі», а слово «Україна», надруковане на берегах, вказувало, що вона лежить поза картою, поза театром воєнних дій. Але вже в 1709 році саме в Україні, під Полтавою, відбулася найвідоміша і найважливіша битва всієї війни. Коли наступного року турки розпочали війну з Петром, він напав на них у Молдавії, зазнав поразки на річці Прут і 1713 року мусив поступитися їм зовсім не північним Азовом. Отож якщо в 1702 році за цією (233) війною можна було стежити по карті «Півночі», то ще задовго до її закінчення знадобилися б карти значно південніших широт. Герман Молль надрукував 1708 року в Лондоні карту, що задовольняла нові потреби: «Карта Московії, Польщі, Малої Татарії та Чорного моря» 34. Таке поєднання не зовсім відповідало традиції, і лише завдяки амбіціям Петра і Карла та Північній війні, яку вони вели між собою, ця мапа Східної Європи стала і необхідною, і можливою.

Саме цю мапу Вольтер змалював у 1731 році в прозовій формі у своїй «Історії Карла XII». Описуючи події зі шведського «північного» погляду, він лише увиразнив географічні суперечності традиційної «Півночі» та «Північної війни». І справді, 1730 року в Стокгольмі Штраленберґ видав німецькою мовою книжку «Das nord- und östliche Theil von Europa und Asia» *, що також містила нові дані про Сибір. Саме у цій недоладно названій «північно-східній частині» помітним стає перевертання осі Європи. Штраленберґ мав нагоду вивчити цей предмет під час служби у Карла XII і пізніше, коли потрапив до російського полону. Він захоплювався «дивовижними шляхами Провидіння: хоча більшість мистецтв під час війни занепадає, географія розвивається й удосконалюється». І навіть більше: Штраленберґ, окрилений відкриттям нецивілізованих земель та народів, одразу пов’язав поступ географії, посланий їй Провидінням, з успіхами власної цивілізації.

Можливо, не кожного читача розважить мій опис тих холодних і частково порожніх земель, де грубі манери й невігластво у релігійних та світських справах переможно панують і позбавляють тубільців змоги належно користатися всіма благословеннями, якими природа так щедро обдарувала деякі з цих країн. Тому коли ми порівняємо дике та жалюгідне становище цих народів із цивілізованою Європою, що плекає кращі й поміркованіші манери, де процвітають мистецтва й науки, де ми маємо достатньо засобів, щоб істинно пізнавати Бога та поклонятися йому, ми маємо якнайбільші підстави вихваляти Божу Ласку, радіти з нашого щасливого становища й оплакувати злидні та сліпоту цих народів 35.

* «Північно-східна частина Європи та Азії» (нім.). (234)

Опозиція між землею, де процвітають науки й мистецтва, і краєм, де панують грубі звичаї і сліпе невігластво, свідчила про те, що для Штраленберґа у 1730 році, як і для Вольтера 1731-го, географічне відкриття Східної Європи було невіддільним від західноєвропейських аксіом цивілізації та просвітництва.