Ларрі Вульф - Винайдення Східної Європи - Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва

Науковий і географічний поділ між «добре відомими» й «малознаними» землями точно відбивав культурні відмінності різних частин Європи й чудово пояснював, чим Східна Європа приваблювала просвіченого мандрівника.

Мене вабила нагода побачити Болгарію та Молдавію країни, що дуже відрізнялися від тих, які я спостерігав у розвиненіших частинах Європи (nella piu colta parte d’Europa); землі, якими мандрівник не може проїхати, не відчувши великих незручностей і не зазнавши небезпек. Тому я вирішив не змарнувати такої нагоди і приєднався до почту посла, якому сприяє державна влада 79. (255)

«Малознані землі» у такий спосіб протиставлялися «розвиненішим частинам Європи», що також передбачало протиставлення добре відомих земель менш розвиненим частинам континенту. Бошкович навіть згадує про варварство, шкодуючи, що не зміг підготувати детальнішого звіту:

Брак відповідних приладів, незнання мови країни, яку я минав (хоча подеколи в мене були перекладачі), і поквапливість нашої подорожі, що дозволила нам зупинитися лише на декілька днів на кордонах Молдавії та в її центрі, — все це внеможливлювало спостереження на місці й дослідження кількості об’єктів, необхідних для повнішого й кориснішого твору (un’opera piu compita); проте цей короткий звіт не буде марним або нудним уже тому, що містить відомості про те, як можна подорожувати з королівським послом цими варварськими землями 80.

Західна Європа нічого не знала про Східну Європу, тому й вважала її культурно відсталою, тож Бошкович визнав за важливе просвітницьке завдання створити «повніший» опис цих варварських земель. Його праця була якщо й не opera *, то принаймні, як він писав у передмові, — operetta ** 81.

* Твір, праця, трактат (італ.).

** Невеличкий твір, праця, трактат (італ.).

У 1758 році придворний топограф принца Уельського Джон Рокк уклав карту «Поштові шляхи Європи», прикрасивши її малюнками кінних екіпажів, що перевозили пошту; карта показувала два головні шляхи на схід. Один провадив на південний схід від Відня, уздовж Дунаю до Буди й Белґрада і далі теренами Османської імперії; другий — на північний схід, з Відня до Варшави 82. Бошкович, подолавши шлях із Константинополя до Варшави, перетнув дорогою обидва традиційних маршрути і відкрив вісь Східної Європи. Небагато мандрівників до кінця усвідомили, що країни Східної Європи лежать так близько одна від одної, як у цьому пересвідчився Бошкович, перетнувши Дністер на кордоні між османською Молдавією і польською Україною. Англійський посол і його дружина-голландка, подорожуючи разом з італійським астрономом, представляли іншу, паралельну вісь Західної Європи — (256) від Роттердама до Рима; саме ця вісь визначала культурні погляди мандрівників.

Хоча Бошкович і шкодував, що не мав із собою надійних приладів і вдосталь часу для географічних спостережень, саме через це його картографічна свідомість підказала йому інші способи укладання карти Східної Європи. Бошкович був італійцем далмаційського походження, тому, попри свої заяви про незнання «місцевої мови», він був сприйнятливим до слов’янських і романських мов. Це дозволило йому в подорожньому щоденнику здійснити спробу приблизної етнографічної характеристики Болгарії та Молдавії у контексті Східної Європи. До того ж як єзуїт він відчував релігійні відмінності у цих землях — і не лише між ісламом і християнством та між православ’ям і католицтвом, а й між різними рівнями релігійної освіченості. Тож Бошкович зміг накидати нетрадиційну карту цих земель, запропонувавши нову, сучаснішу систему відліку, засновану на мові й релігії, яким він приділяв увагу у своєму щоденнику. Згодом ця система координат стане типовою для будь-якої карти Східної Європи, де політичні кордони втратили стабільність ще у XVIII столітті, а складні комбінації етнографії можна було подати лише за допомоги нових конвенцій картографії.

Мандрівники вирушили з Константинополя 24 травня 1762 року. Через два дні Бошкович зауважив татар «з луками і стрілами», що переганяли табуни коней, а незабаром він побачив і караван верблюдів, який прямував до Константинополя 83. Тридцятого травня подорожні приїхали до містечка, чиїми мешканцями, за спостереженням Бошковича, були «здебільшого турки», хоча траплялися серед них і греки. Дім, де він зупинився, видався йому брудним і темним, але найбільше вражало те, що господар пишався ним. «Так багато залежить від браку освіти й ідей, і також правда, що й люди тут відповідні». Пізніше він відвідав будинок місцевого православного священика і виявив, що той «незрівнянно брудніший» 84. Тож не дивно, що його метушня з приводу ночівлі привернула увагу пані Портер, адже він відразу зрозумів, що на його подальшому шляху будуть чинними інші, «відповідні», стандарти цивілізації.