Энтони Смит - Нації та націоналізм у глобальну епоху

Цей переляк живився недавніми міжнародними міграціями населення і швидкими фундаментальними соціоекономічними перетвореннями. Гобсбаум наводить приклад естонської, валлійської і квебекської реакцій на російську й англофонну імміграцію і додає: «Хоч би де ми жили в урбанізованому суспільстві, ми зустрічаємо незнайомців: чоловіків і жінок без коріння, які нагадують нам про вразливість чи висихання власних сімейних коренів» [11] Там само. — С. 166–167. Гобсбаум посилається на все більшу етнічну змішаність великих канадських міст у зв’язку з квебекським націоналізмом. . Далі в поняттях, запозичених із Зіммелевого аналізу групових конфліктів, він пояснює, що поклик етнічності чи мови не вказує дороги до майбутнього взагалі. Це лише протест проти статус-кво або, точніше, проти «інших», які загрожують етнічно означеній групі.

Оскільки:

Націоналізм за визначенням виключає зі свого кола всіх, хто не належить до його «нації», тобто більшість людства. Мало того, натомість як фундаменталізм може, принаймні до певної міри, апелювати до решток справжнього звичаю, традиції чи віджилої практики, позаяк вони втілені в практиці релігійній, націоналізм, як ми вже бачили, або ворожий до справжніх звичок минувшини, або виникає на її руїнах [12] Там само. — С. 168–169. .

Чому ж тоді етнічні й лінгвістичні націоналізми так поширилися сьогодні? За Гобсбаумом, тому, що вони є «відповіддю на вельми ненаціональні і ненаціоналістичні принципи формування держав у більшій частині світу XX ст.». Але це не означає, що етнічні реакції можуть дати якийсь альтернативний принцип політичної перебудови світу у XXI ст. [13] Там само. — С. 173; цей аргумент наведений у контексті невтішного огляду способів, якими комуністичні режими в Югославії й Радянському Союзі стримували у своїх країнах «катастрофічні впливи націоналізму».

Вторячи знайомій тепер темі, Гобсбаум твердить, що принципи такої перебудови мало стосуються націй чи націоналізму. Це тому, що нації втратили свої колишні економічні функції, хоча він погоджується, що великі держави й далі виконуватимуть важливі економічні функції. Але загалом глобальна взаємозалежність означає, що основу спільнот у майбутньому становитимуть набагато більші економічні одиниці. Для Гобсбаума аксіома те, що націоналізм «ніщо без утворення націй-держав, а світ з таких держав, які відповідали б сучасним етнолінгвістичним критеріям національного, сьогодні навряд чи здійсненна перспектива» [14] Там само. — С. 177; дана аргументація припускає сценарій, що кожен етнонаціональний кандидат стає суверенною нацією-державою. Це сумнівний варіант. Такий сценарій не лише нереальний, його ніколи навіть не мислили як глобальну програму. В дійсності ж траплялося, що лише окремі етноси або їхні лідери висували претензії на національний статус; знов-таки націоналізм як вивільнена ідеологія залежав від специфіки наявних етнічних уз. .

З огляду на цей принцип випливає, що як етнічне або лінгвістичне явище, попри очевидне чільне становище, націоналізм сьогодні історично менш важливий. Він більше не глобальна політична програма, як раніше, як могло бути в XIX і на початку XX ст. Щонайбільше він ускладнювальний чинник чи каталізатор розвитку інших процесів.

Відступаючи перед новою «понаднаціональною перебудовою світу» або пристосовуючись до неї, «нації і націоналізм залишаться в цій історії, але на підлеглих і часто другорядних ролях». Наводячи цю репліку з Елі Кедурі, Гобсбаум доходить висновку: оскільки історики нині швидко просуваються вперед в аналізі явищ націй і націоналізму, це означає, що в більшості випадків це явище вже проминуло свій пік. Сова Мінерви, яка приносить мудрість, говорив Гегель, вилітає в сутінки. І те, що вона тепер кружляє навколо націй та націоналізму — це добрий знак [15] Там само. — С. 181–183; пор.: Kedourie (1960). У вступі Гобсбаум перераховує низку наукових здобутків у дослідженні націоналізму з 1970-х pp., серед яких не названо багато попередніх робіт таких істориків, як Карлтон Гейз [Carlton Hayes], Луїс Снайдер [Louis Snyder], Бойд Шейфер [Boyd Shafer] і Ганс Кон [Hans Kohn]. Див.: A.D. Smith (1992b). .

Гобсбаумів аналіз — один із багатьох, які прогнозують близький відхід націй і націоналізму. Він представляє марксистський варіант цього прогнозу з поділом на позитивний, об’єднувальний націоналізм (але дев’ятнадцятого століття) і негативний, роз’єднувальний (але сучасний) націоналізм. Це відповідає історичному розрізненню, яке Гобсбаум, слідом за Марксом і Енгельсом, проводить між двома видами європейських і неєвропейських націоналізмів. Перший, який розквітнув між 1830 і 1870 pp., — демократичний, пов’язаний із масовою політикою націоналізм «великих націй», що виростає з громадянських ідеалів Великої французької революції. Другий, характерний для періоду 1870–1914 pp., навпаки, — вузькоетнічний або лінгвістичний націоналізм, реакція малих народів на неадекватність політичних устроїв Османської, Габсбурзької і царської імперій серед переважно окраїнних народів у часто відсталих регіонах [16] Там само. — Розд. 1; про погляди Маркса і Енгельса на сучасні їм європейські націоналізми див.: Davis (1967). .