Энтони Смит - Нації та націоналізм у глобальну епоху

Отже, бажання створити однорідну моральну спільноту, гідну своїх героїчних предків і оновлену через політизовану уснонародну культуру вимагає очищення її громадян і ретельного виключення або зруйнування всього чужого. Історія Легіону архангела Михаїла, зорганізованого Корнеліу Кодряну, — добрий приклад такого руху. Почавшись як рух романтичного націоналістичного народництва проти міських цінностей і буржуазного капіталізму, він проповідував захист автохтонної культури і румунського села від отрути міського космополітизму. Але невдовзі він виродився в потужний і брутальний протофашизм, який намагався очистити румунську спільноту через войовничі жорстокі кампанії проти євреїв і чужоземців [120] Блискуче дослідження про рух Кодряну див.: E. Weber (1966). .

Усе ще й сьогодні ми можемо побачити початкове бажання очистити відроджені спільноти у Східній Європі і Росії. Маленькі, але галасливі рухи за національне оновлення наполягають на радикальному очищенні визволених націй Сходу через виключення чужоземних елементів; і знову, антисемітизм іде слідом за романтичним консервативним націоналізмом. Рухи на кшталт «Памяти» в Росії чи «Ватра Романеска» в Румунії використовують етнорелігійні метафори — матінки Росії, Росії як святого монастиря, обраного слов’янського народу, румунської домівки, — щоб запалити у своїх прихильників ідеал чистої спільноти, зараженої чужоземними й особливо єврейськими елементами. Допоки їх не усунути, Росія (або Румунія) не зможе знайти свою долю й місію як справжня обрана православна слов’янська спільнота [121] Про російський націоналізм останніх часів див.: Dunlop (1985) та Pospielovsky (1989). .

У поміркованішій формі апеляція до уснонародної культури, політизація цієї культури й бажання очистити спільноту позначилися і на рухах за етнічну автономію на Заході, які почалися з 1960-х pp. Мало які з цих рухів доводили до логічного кінця свої ідеали, на відміну від східноєвропейських рухів перед війною та останнім часом. Але таке саме бажання оновити зневажену культуру й спільноту наповнювало шотландський, валлійський, бретонський, баскський, каталонський і окситанський рухи [122] Про ці рухи див.: Williams (1982a); деякі загальні тлумачення західних неонаціоналізмів див. у кн.: Allardt (1979) та A.D. Smith (1981a, chs 1 and 9). .

В усіх цих рухах — та сама логіка народнокультурної мобілізації, культурної політизації й очищення спільноти. Бретонський рух прагне породити культурне відродження через народну пісню й мистецтва на противагу все відчутнішим французьким культурним впливам; Валлійське мовне товариство намагається оновити валлійську мову й тримати на відстані домінантні англійські впливи й англійців; баски намагалися час від часу усунути чужоземні елементи й кастильські вторгнення, вдаючись до радикальних ідей. У кожному випадку, хоч і різною мірою, проявляється перейнятість вмираючою мовою, тривога за втрату традиційного стилю життя і подеколи жорстоке бажання мобілізувати населення проти домінантної етнічної сили — французів, англійців і кастильців [123] Про бретонський рух див.: Berger (1977) та Beer (1977); про Валлійське мовне товариство і валлійський націоналізм див.: Williams (1977) та (1982b); про басків: Medhurst (1982). .

На все це можна заперечити, що недавні етнічні націоналізми, особливо західні рухи, насправді не відповідають окресленим тут культурним рамкам, і що доречніше було б шукати їхні корені й характер у недавніх економічних і соціальних процесах.

Теоретичні причини, чому я мало говорю про економічні аспекти етнічних націоналізмів, мають бути зрозумілі. «Модерністські» теорії загалом наголошують на соціальних і економічних причинах, припускаючи, що нації й націоналізми — це результат масштабних соціальних змін, пов’язаних із піднесенням капіталізму. Даний аналіз відходить від такого «модерністського» погляду, наголошуючи натомість, що модерні нації й націоналізм виростають із домодерних етнічних уз і їхньої політичної мобілізації; їх формує ця спадщина. Такий погляд неминуче відводить меншу роль суто економічним чинникам. Було б абсурдно твердити, що соціоекономічні чинники, на кшталт капіталізму, урбанізації й індустріалізму, не причетні до народження й перебігу націоналізму чи що вони не відігравали важливої ролі у виникненні етнічних конфліктів і ставленні до етнічних спільнот. Але припущення, що етнічний конфлікт і націоналізм можна приписати переважно економічним чинникам, виглядає так само однобічним. Крім того, що він оминає ключову сферу політики, такий погляд припускає, що новітні націоналізми можна зрозуміти, не розглядаючи історичні, культурні й соціальні компоненти етнічної категоризації й ідентифікації, — твердження, неправдоподібне по суті й емпірично непереконливе. У випадку західних етнічних націоналізмів соціоекономічні чинники можуть допомогти пояснити соціальний склад таких рухів, але вони мало скажуть нам про їхній характер, форми й інтенсивність чи чому вони виникають в одних європейських периферійних етносах і не виникають в інших. Економічні чинники не допоможуть нам відповісти на питання, чому баски й бретонці, а не сицилійці і фризи, прагнуть етнічної автономії.