Ярослав Тинченко - Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.

Рудорфер Франц,фото 1918 р.

З видання: Albatros D.II & D.lll Oeffag, JaPo, 1998

Савчук Михайло(27.09.1892-?), поручик, військовий льотчик. Народився у Чернівцях. Кадровий офіцер австро-угорської армії. Під час Першої світової війни закінчив офіцерські школи льотчиків-дозорців та пілотів. 23.12.1918 вступив до Летунського відділу Галицької армії, вважався одним з найкращих пілотів. Після поразки Галицької армії у війни з Польщею емігрував до Австрії, осів у Відні, де одружився з оперною співачкою. Подальша доля невідома (ЦДАВОУ. — Ф. 2188. — Оп. 2. — Спр. 136. — С. 15-зв 16; Франко П. Летунський відділ УГА//Літопис Червоної Калини. — Львів, 1937. — Ч. 11. — С. 10).

Сєріков Микола Михайлович(27.06.1898-28.05.1980), поручик, військовий льотчик. Народився у Харкові. На початку Першої світової війни вступив добровольцем до складу російської армії, служив в авіації, за що нагороджений Георгіївськими хрестами 4-го, 3-го, 2-го та 1-го ступенів. Закінчив Севастопольську військову авіаційну школу (листопад 1916 р.), потому був військовим льотчиком у складі 19-го корпусного авіаційного загону, у 1917 р. отримав звання поручика. 12.10.1918 мобілізований до 2-го Подільського авіаційного дивізіону, з яким у грудні того ж року відбув до складу Летунського відділу Галицької армії, де здійснював службу у званні чотаря, вважався одним із найкращих пілотів. 31.07.1919 дістав звання поручика Галицької армії. Під час своєї військової служби протягом 1914–1919 рр. налітав понад 263 години, у тому числі 128 годин 18 хвилин в українській авіації. Зокрема, під час перебування у 2-му Подільському дивізіоні та Летунському відділі Галицької армії він провів у небі на літаках: «Ньюпор»-17 — 38 хвилин, «Ньюпор»-23 — 110 годин 35 хвилин, «ДФВ» — 14 годин 55 хвилин, «ЛВГ» — 2 години 10 хвилин. Останній політ здійснив 12-го жовтня 1919 р. У листопаді 1919 р. із Летунським відділом Галицької армії перейшов до Збройних сил Півдня Росії. Був відряджений до Севастополя за бензином для Летунського відділу, але не зміг повернутися до Одеси через наступ Червоної армії. З 21.02.1920 перебував на обліку в збірному пункті Галицької армії у Севастополі. 20.09.1920 мобілізований до Російської армії генерала П. Врангеля та призначений у 5-й авіаційний загін на солдатську посаду для випробування у придатності до несення служби льотчика-дозорця. У листопаді 1920 р. евакуювався до Галліполі, звідки емігрував до Єгипту. Помер та похований у м. Олександрія (Єгипет). Петро Франко згадував про М. Сєрікова: «Поважніший, хоч і молодший був Сєріков. Це був дуже гарний юнак, високий та стрункий, який подобався усім жінкам» (ЦДАВОУ, ф. 2188, оп. 2, Спр. 136, С. 15-зв-16; Франко П. Летунський відділ УГА//Літопис Червоної Калини. — Львів, 1937. — Ч. 11. — С. 10; Беляков В. В. Российский некрополь в Египте, Москва. — 2001; інформація, надана дослідником Маратом Хайруліним).

Скурський Лев Олександрович(1889-після 1934), хорунжий, військовий льотчик. Народився у с. Пришивально Васильківського повіту Київської губернії. Походив з родини будівельника, який працював у Києві на будівництві Критого ринку, Луцьких казарм тощо. Закінчив реальну школу у Фастові, потому був покликаний на дійсну військову службу, яку відбував у Києві. У складі авіаційних частин російської армії брав участь у Першій світовій війні. 1917 р. отримав звання унтер-офіцера. У 1917 р. з групою інших російських пілотів відряджений до Франції, де навчався у школах авіації у Шартрі, Аворі, Па та Казо. 12.10.1917 разом з іншими авіаторами прибув до Петрограда. По розпаді російської армії зарахований до РСЧА та призначений на службу військовим льотчиком у Смоленський авіаційний загін. Втік з Радянської Росії на батьківщину. Певний час служив в авіації Української Держави, але був звільнений як особа, що не мала офіцерського звання. У січні 1919 р. служив льотчиком Особливого авіаційного загону Осадного корпусу Дієвої армії УНР, здійснював бойові польоти під час боротьби українських військ з більшовиками на Лівобережній Україні. Протягом 1919 р. служив у 4-му авіаційному загоні Дієвої армії УНР, здійснював неодноразові повітряні операції, причому в червні 1919 р. наказом по авіації за бойові заслуги та вдало проведені повітряні розвідки дістав ранг хорунжого. У листопаді 1919 р. з дозволу командира загону О. Наконечного залишив Проскурів, в якому розташовувався 4-й авіаційний загін, та разом із дружиною виїхав до Камянця-Подільського, де до квітня 1920 р. приватно мешкав у тестя (працівника місцевої польської поліції). У квітні 1920 р. за наказом Військового міністерства УНР виїхав до Варшави, де мала формуватись 1-а Запорізька авіаційна ескадрилья Армії УНР.