Ярослав Тинченко - Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.

Павленко В. О.,фото 1920-х років.

Зі збірника «За державність»

Панкєєв Микола Петрович(7.12.1886-?), полковник, військовий льотчик. Уродженець Києва, кубанський козак за походженням. Закінчив Костянтинівську реальну школу, Одеське піхотне юнкерське училище (1906), вийшов хорунжим до 3-го Кубанського пластунського батальйону. З початком Першої світової війни переведений до 78-го піхотного Навагінського полку, в якому командував ротою та батальйоном. Після навчання у Двінській школі льотчиків-дозорців (січень 1916), служив у 13-му авіаційному загоні, згодом став військовим льотчиком. 15.06.1917 дістав звання підполковника за бойові заслуги. Крім того, за час Першої світової війни нагороджений всіма орденами до Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та биндою, а також англійським військовим хрестом короля Георга. Неодноразово був поранений: у груди, ногу, голову; контужений, двічі розбивався на літаку. З 1.03.1918 — помічник командира, невдовзі — командир Київського авіаційного парку. 2.02.1919 призначений начальником організаційного відділу управління Повітряного флоту УНР, а в червні 1919 р. — начальником електротехнічного відділу базисного технічного складу Повітряного флоту УНР. З грудня 1919 р. мешкав у Камянці-Подільському. У березні 1920 р. приряджений до штабу 2 ї запасної бригади. З 26.04.1920 — командир Учбового куреня Польової жандармерії (ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 68. — С. 91–92; Оп. 2. — Спр. 919. — С. 314–316).

Поготовко Михайло Миколайович(8.11.1891-31.03.1944), підполковник, льотчик-дозорець. Уродженець с. Баранове Валкського повіту Харківської губернії. Закінчив Полтавське реальне училище, 1-е Київське військове училище (1.12.1914), вийшов до 30-го піхотного Полтавського олку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні; остання посада в полку — полковий ад’ютант. Після навчання у Військовій школі льотчиків-дозорців у Києві (16.12.1916) служив за цим фахом у 8-му корпусному авіазагоні, 1-му Туркестанському корпусному авіазагоні, брав участь у його українізації та переведенні 15.11.1917 до Києва. Останнє звання в російській армії — штабс-капітан. Нагороджений усіма орденами до Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та биндою, Георгіївською зброєю.

З 15.12.1917 — льотчик-дозорець 1-го Українського авіаційного загону, з яким увійшов до складу Гайдамацького коша Слобідської України, з 12.03.1918 — льотчик-дозорець та осавул 1-го Запорізького авіаційного загону (до вересня 1918 р.) 1.01.1919 призначений юрисконсультом управління Повітряного флоту УНР, 10.02.1919 — начальником господарчо-рахівничого відділу управління Повітряного флоту УНР. З 22.03.1919 — начальник загально-муштрового відділу управління Повітряного флоту УНР. Від 19.02.1920 перебував у Кам’янці-Подільському поза штатом. З 19.05.1920 — помічник начальника управління Повітряного флоту УНР, з 27.02.1921 — т. в. о. командира Учбового куреня Польової жандармерії Армії УНР. З 1923 р. мешкав на еміграції у Варшаві. Навесні 1940 р. очолив Український допомоговий комітет у Варшавській окрузі, виступав за створення українських частин у складі вермахту, був одним з ініціаторів створення Українського Визвольного Війська, загинув у Варшаві від кулі бойовика Армії Крайової. Похований у Варшаві на православному цвинтарі «Воля» (ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 68. — С. 103–104; Оп. 2. — Спр. 653. — С. 127; Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945). — Львів, 2003. — С. 45, 251, 252, 258, 367; Прохода В. Записки непокірливого. — Торонто, 1969. — Кн. 1. —С.422).

Поготовко М. М.,фото 1920-х років. З видання: Вісті братства колишніх вояків 1УД УНА. — Мюнхен, 1954. — Ч. 43–44

Пуза Євген, сотник, льотчик-дозорець. Походив із Закарпатської України. З лютого 1919 р. служив у Летунському відділі Галицької армії, з 10.04.1919 обіймав посаду авіаційного референта Державного секретаріату військових справ ЗОУНР. 25.05.1919 віддав наказ двом чи трьом українським літакам перелетіти на територію Чехословаччини. З 1920 р. мешкав у м. Берегові на Закарпатті (Франко П. Летунський відділ УГА// Літопис Червоної Калини. — Львів, 1937. — Ч. 11. — С. 9).

Рудорфер (Рудольфер) Франц(29.08.1897–1919), поручик, військовий льотчик. Народився у Відні, австрійський німець. Навчався у гімназії, 15.03.1915 вступив добровольцем до австро-угорської армії, згодом закінчив військову авіаційну школу, брав участь у повітряних боях на Італійському фронті, вважався одним з австрійських асів. 10.12.1918, уже як доброволець Галицької армії, відряджений до Летунського відділу, в складі якого брав участь у бойових операціях проти польських військ. 25.05.1919 на літаку «Ньюпор» 23 перелетів на територію Чехословаччини, а звідти повернувся додому (ЦДАВОУ. — Ф. 2188. — Оп. 2. — Спр. 136. — С. 15-зв 16).