Юрко Тютюнник - З поляками проти Вкраїни

До кінця з'їзду я не дочекався. Мені треба було поспішати до Львова, куди виїхав Гулий — Гуленко з Румунії. По мойому повороті до Львова, на другий день приїхав і Гулий. Головною метою його приїзду було здобуття грошей від Петлюри на роботу організації в південній частині Правобережжя. 3 собою він привіз вичерпуючі звітні роботу свого штабу. Приїхав Гулий у Польщу офіційно з польською візою.

Роздобувши грошей, Гулий повернув до Румунії, при чому цінності перевезено було через кордон з польськими печатками під виглядом дипломатичної почти. Люди, яких надсилав Петлюра до Гулого, теж за допомогою поляків їхали через польсько — румунський кордон просто до Кишиньова. Польські представники в Румунії допомогали Гулому і в той час намагалися взяти його штаб під свій вплив. Я-ж все намагався виявити, коли-ж поляки дадуть змогу П.-П. Штабові вирушити на Україну. Для того треба було перевезти з таборів людей до кордону та забезпечите їх всім для походу. Поляки від імени Пілсудського запевняли, що все буде готове в першій половині вересня. II.-П. Штаб працював як найінтенсивніше, намагаючись навздогнати те, що змінилося на Україні не на користь П.-П. Штабу.

Иноді в балачках зі мною Ковалевський та Фльорек натякали, що згодом П. — П. Штаб одержить значні суми безпосередньо з Варшави. Ті суми повинні піти на фінансування самого повстання на Україні. Момент видачі тих сум вони чомусь ставили в залежність від одержання польським правительством золота з Москви, яке радянське правительство повинно було дати Польщі, згідно з Ризьким договором. Запишалося вражіння, що Радянське правительство посилає золото до Варшави для того, щоби поляки використали його для зорганізовання та підтримки повстань проти того Радянського правительства. Певно і в Москві здебільшого знали про велику зацікавленість поляків золотом. Коли не помиляюся — представник Рад. — правительства Карахан поставив перед поляками питання руба приблизно такого змісту: Радянське правительство передасть полякам золото лише тоді, коли останні фактично перестануть підтримувати ріжні протирадянські організації. В першу чергу вимагав Карахан вислати з Польщі кількох впливових емігрантів, які стояли на чолі протирадянського руху, та одержували допомогу від поляків. До списку осіб, що вимагалося вислати з Польщі, попав і я.

Фльорек та Ковалевський детально інформували мене про переговори польських уповноважених з Караханом. Польське правительство намагалося можливо довше відкладати підписання договору з Караханом, щоби як найдовше дати можливість проводити протирадянську роботу Савінкову, мені та инш. Про всякий випадок я був цілком забезпечений від несподіванок і міг спокійно працювати, не оглядаючись на Домбського (польський уповноважений) та Карахана. Фльорек і Ковалевський чомусь були упевнені, що з тих переговорів нічого де буде, бо польске правительство не допустить „втручання більшовиків у внутрішні справи Польщі". Отже — ж і робота П.-П. Штабу була ніби — то „внутрішні справи Польщі".

Сподіванки завели Фльорека та Ковалевського. Договора про наше виселення з Польщі таки було підписано. Само собою, що ми у Львові занепокоїлися. Майор Фльорек рушав до Варшави, щоби одержати дальніші вказівки відносно співробітництва експозитури ч. 5 з П.-П. Штабом. Вирішено було до повороту майора Фльорека не вносити ніяких змін у взаємні відносини П.-П. Штаба з експозитурою. Та, як виявилося, ціле наше занепокоєння з приводу підписання договору було даремним.

На другий день після свого від'їзду зі Львова, майор Фльорек надіслав нам заспокоюючу телеграму. А на п'ятий день повернувся й сам з Варшави. У Варшаві йому наказано, щоби усе залишилося, як було перед тим, пояснивши, що від підписання договору до його виконання часу мине немало, та що можливо й зовсім не доведеться виконувати того договору.

Здихавшись неприємного йому сусідства П. — П. Штабу Петлюра роспочав таємно від мене повстанську політику на Україні. Безпосередніми помішниками собі в цій справі він узяв свого ад'ютанта Даценка та начальника канцелярії Виговського. Вони надіслали Басарабенкові мандата „отамана Київщини", вислали на Україну Щербанюка, Трейка та инших. Його висланці їхали на Україну і робили всупереч директивам П.-П. Штабу, які теж підписував Петлюра.

На Україну посилалися Петлюрою люди, злочинно-карна діяльність яких на підставі фактів і документів була доведена П.-П. Штабом.