Стивен Вайнберг - Пояснюючи світ

Іноді можна почути, що найбільшим внеском до науки Аббасидських халіфів було заснування інституту перекладу та досліджень першоджерел Байт аль-Гікма (Будинок мудрості). Припускають, що цей інститут виконував для арабів приблизно ту саму функцію, що й Мусейон та бібліотека в Александрії для давніх греків. Цій думці кинув виклик знавець арабської мови та літератури Дімітрі Ґутас3. Він вказує на те, що назва «Байт аль-Гікма» є перекладом перського терміна, який здавна використовували в доісламській Персії, щоб позначити сховище книжок здебільшого з перської історії та поезії, а не давньогрецької науки. Відомі лише кілька творів, перекладених у Байт аль-Гікмі за часів аль-Мамуна, причому саме з перської, а не давньогрецької мови. Як ми побачимо нижче, у Байт аль-Гікмі проводили деякі астрономічні дослідження, але про їхній масштаб відомо небагато. Безперечне лише те, що завдяки Байт аль-Гікмі чи ні, але саме місто Багдад за часів аль-Мамуна та аль-Рашида було великим центром перекладів та досліджень.

Арабська наука не обмежувалася лише Багдадом, а поширювалася на захід до Єгипту, Іспанії та Марокко, а також на схід до Персії та Середньої Азії. Участь у цій роботі брали не лише араби, а й перси, євреї та турки. Усі вони були важливою частиною арабської цивілізації й писали арабською (або принаймні арабським письмом). Арабська мова взагалі мала тоді в науці статус, подібний до того, який сьогодні має англійська. У деяких випадках навіть складно визначити етнічне походження цих мислителів. Я називатиму всіх їх разом загальним словом «араби».

Приблизно можна визначити дві різні наукові традиції, яких дотримувалися арабські вчені мужі. З одного боку, там були справжні математики та астрономи, які не надто переймалися тим, що сьогодні ми назвали б філософією. А ще там були філософи й лікарі, що не були дуже активні в математиці, але перебували під сильним впливом Арістотеля. Їхній інтерес до астрономії був переважно астрологічний. Там, де вони взагалі переймалися теорією планет, ці філософи/лікарі віддавали перевагу Арістотелевій теорії сфер, центром яких є Земля, тоді як астрономи/математики загалом були прихильні до теорії епіциклів та деферентів Птолемея, розглянутої в розділі 8. Той інтелектуальний розкол триватиме в Європі, як ми побачимо далі, аж до часів Коперника.

Досягнення арабської науки були результатом праці багатьох окремих діячів, жоден із яких не особливо виділявся з решти, як, скажімо, Ґалілей та Ньютон під час наукової революції. Далі я стисло опишу галерею середньовічних арабських учених, які, гадаю, можуть дати деяке уявлення про їхні досягнення в різних сферах.

Першим зі значних астрономів/математиків Багдада був аль-Хорезмі [29], перс, що народився близько 780 року на території сучасного Узбекистану. Аль-Хорезмі працював у Байт аль-Гікмі та створив широко використовувані астрономічні таблиці, які почасти ґрунтуються на спостереженнях індусів. Його знаменитим твором із математики був «Кітаб аль-Джебр ва-ль-Мукабала», присвячений халіфу аль-Мамуну (який сам був наполовину персом). Від цієї назви походить слово «алгебра». Але це не був насправді твір з алгебри в її нинішньому розумінні. Формули, наприклад для розв’язання квадратних рівнянь, наведено словами, а не символами, що є необхідним елементом алгебри (із цього погляду математика аль-Хорезмі була менш передовою, ніж у Діофанта). Від аль-Хорезмі ми також отримали назву порядку дій для розв’язання проблем – алгоритм. У тексті «Кітаб аль-Джебр ва-ль-Мукабали» безсистемно змішані римські цифри, вавилонська шістдесяткова система числення та нова система чисел, що ґрунтується на 10, перейнята з Індії. Мабуть, найважливішим внеском аль-Хорезмі в розвиток математики стало його пояснення арабам цих індійських чисел, які, у свою чергу, стали відомі в Європі як арабські числа.

Окрім помітнішої постаті аль-Хорезмі в Багдаді працювала продуктивна група інших астрономів IX століття, включно з аль-Фергані (Альфраґанусом) [30], який написав популярний стислий виклад Птолемеєвого «Альмаґеста» й розробив власну версію схеми руху планет, описаної у Птолемеєвих «Планетних гіпотезах».

Основним заняттям цієї багдадської групи було поліпшити вимірювання розміру Землі, які зробив Ератосфен. Аль-Фергані, зокрема, представив меншу окружність, що багато століть по тому навело Колумба (як ми згадували у примітці на сторінці 70) на думку, що можна пережити океанську подорож на захід з Іспанії до Японії. Це, можливо, найвдаліша помилка в розрахунках в історії.