Collective work - Історія філософії. Античність та Середньовіччя

Положення космології Філолая цілком вписуються до постійної тенденції піфагорійської теорії, яку згадував ще Арістотель у першій книзі своєї «Метафізики»: піфагорійці загалом користувалися принципами та елементами, достатньо далекими від тих, які застосовували природознавці, оскільки вони провадили дослідження в галузі не чутливих речей, як більшість попередників Арістотеля, а чисел. Ці ідеї мають значення для Арістотеля в контексті встановлення «формальної» причини перетворення, що означає крок уперед у галузі дослідження цих причин порівняно з тими, хто, від іонійців до Анаксагора та Емпедокла, досліджував матеріальні принципи. Для Арістотеля тут ідеться про крок, у певному аспекті більш показовий, аніж той, що здійснив Платон із ідеями, оскільки числа не є відокремленими, як ці платонівські ідеї, від справжньої реальності.

«Теорії чисел», насправді, цілком вдалося відповісти на інтерес до принципів природної дійсності, які від початку домінували в мисленні досократиків. Проте вона чітко відходить від цього в тому аспекті, що в усіх її різновидах числам відводиться ідеальна та символічна роль: саме в цьому плані піфагорійці на різних етапах історії підтримували життя ідей свого вчителя.

Таємні культи належать до найважливіших ритуалів ініціацій Стародавньої Греції. У вузькому розумінні терміном « mystéria» позначаються святкування, що відбувалися в Елефсіні на честь Деметри та її дочки Кори. Однак, починаючи вже від V ст. до н. е., греки вживали термін «містерії» також стосовно інших культів, котрі вважалися дотичними до того ж типу, наприклад, культу Богині-Матері та культу Діоніса. Тому, хто брав участь у цих ритуалах, пропонувалося вступити до закритої групи посвячених у культ певного божества задля того, аби досягти значних благ у цьому або у потойбічному житті.

Грецьке слово mystéria вказує на абсолютну таємничість втілення цих ритуалів: воно натякає на те, що той, хто бере в них участь, має в буквальному розумінні тримати рота на замку (myéin) , тобто не розголошувати, що він там бачив і робив. Саме тому церемонії посвячення відбувалися часто вночі у замкненому просторі або за містом, у будь-якому разі приховано від сторонніх очей. Греки часто позначали зміст цих церемоній терміном apórrheta або árrheta , що означало, відповідно, «те, про що заборонено говорити» та «те, про що говорити не можна».

Отже, у вузькому розумінні термін Mystéria позначає свято, що відбувалося у вересні та жовтні в місті Елефсіні поблизу Афін на честь Деметри та її дочки Персефони, котру звали Корою («дівчинкою»). Вважалося, що Елефсінські ритуали започаткувала сама Деметра, аби дарувати людям надію на потойбічне життя. Багатство сільського господарства та перспектива щасливого життя у потойбічному світі були саме тими очікуваннями, завдяки яким виникли ритуали на честь двох богинь.

За свідченнями давніх джерел, Елефсінські ініціації передбачали потужний емоційний досвід. Під час тривалого та складного перебігу містерій той, хто проходив ініціацію, був покликаний пройти слідами двох богинь, спочатку переживши жалобу та тугу Деметри через те, що її дочка була викрадена Аїдом, а потім радість через її знаходження.

На першому етапі ритуалів випробовуваних збирали на агорі та запрошували очиститися шляхом омовіння в морі разом із поросям, котре потім приносили в жертву та з’їдали. Від цього моменту випробовуваних позбавляли їжі, а згодом вони пішки разом з іншими йшли до Елефсіна. По прибутті до святилища їхній пост закінчувався споживанням напою на базі ячменя та м’яти, що мав назву kykéon ; саме їм Деметра завершила свою жалобу. Того ж вечора розпочинався центральний ритуал містерій, epoptéia («бачення», «просвітління»). Відтоді все відбувалося в цілковитій таємниці. Античні джерела, однак, одностайні стосовно трьох елементів. Передусім той, хто проходить ініціацію, має витримати прохід темрявою до світла, що, ймовірно, символізує, як мати шукала Кору та знайшла її. Далі він бачить священні речі, покладені в кошик, мабуть, колосся, а після того, як пережито досвід смерті та жалоби, оголошується народження.

Тимчасом як Елефсінські містерії мали характер престижного місцевого культуру, містерії на честь Діоніса, здається, були більш поширені та демонстрували надзвичайно велике розмаїття. Однією з форм їх святкування, властивою саме цьому богові, був екстатичний культ, котрий вшановувався переважно (але не лише) жінками. Усі, хто бере в них участь, піддаються манії, певній форми зміни психіки, що досягається в результаті оволодіння часткою бога. Тому учасників діонісійських ритуалів називали менадами (menádes ).