Джон Фаулз - Арістос

Цей світ, для всього один і той же, не був створений ні богом, ні людиною.

Протилежність — благотворна.

Якби не було несправедливості, люди не знали б і справедливості.

Війна [біологічний конфлікт загалом] справедлива, тому що все виникає завдяки Війні.

Початок і кінець — одне й те ж.

Навіть сплячі діють.

Усім керує keraunos [18] Джон Фаулз залишає давньогрецьке слово keraunos (блискавка) без перекладу. (Прим. пер.) [грім з блискавкою, хаос, випадок].

Переміни — це відпочинок.

Все, що ми бачимо, — це смерть.

Одна-єдина мудрість і хоче, і не хоче називатись Богом.

Людський рід не має розуміння; але Логос [божественний закон, еволюція] має.

Як ви можете сховатись від того, що завжди присутнє?

Не буде краще, як люди матимуть все, що забажають.

Людина, як світло вночі, загоряється і гасне.

Для Бога все добре, чесне і справедливе. Це люди вважають одне справедливим, інше несправедливим.

Більшість відвертається від того, що ії стосується найбільше.

Найшанованіша людина знає, що саме шанують, але не більше. Але правда завжди спостигне брехунів і обманщиків.

Всезнайство не вчить розуму.

Більшість не знає ні як слухати, ні як говорити.

Більшість молиться статуям, як би могла говорити до будівель. Вона не розуміє ні богів, ні філософів.

Діонісійство [ритуалістична реліґія]— все одно що пекло.

Більшість події свого життя тлумачить невірно; вона узнає про речі; і затим уявляє, що знає їх.

Навіть осли знають: солома краща від золота.

Хоча Логос [закон еволюції] — всюдисущий, Більшість поводиться так, ніби кожний має свою власну мудрість.

Звичай і природа не узгоджуються, бо Більшість творила звичаї без розуміння природи.

Яким постає хлопчик супроти чоловіка, такою ж постає людина супроти Логоса.

Арістос [добра людина за Гераклітовим визначенням того, що складає добро, незалежність суджень і стремління до внутрішньої мудрості і внутрішнього знання] вартий десятка тисяч інших.

Мудрість полягає в одному: знати, що керує всім через усе.

Ті, що пробудились [кожний арістос], мають один спільний світ, ті, що сплять [Більшість], живуть кожний у своєму окремішньому світі.

Всі люди зайняті одним: пізнавати самих себе і бути розсудливими.

Найбільша чеснота — казати і діяти по правді у згоді з природою.

Інколи слухайся тільки одного.

Золотошукачі копають багато, а знаходять мало.

Щоб перевіряти твердження і робити ориґінальні твердження, потрібен однаковий розум.

Нічні гуляки [любителі темряви], Маги [професійні містифікатори], жерці Бахуса та жриці діжок, втаємничені [обрані, які хваляться своєю обраністю] — це зло.

Реліґійні обряди не мають святості.

Хто любить мудрість, мусить знати багато.

Суха душа наймудріша і найкраща.

Людина зростає від свого найменшого до свого найбільшого, уникаючи надмірностей і виправляючи недоліки.

Оракул в Дельфах і не говорить, і не утаює, а подає знаки.

Який вони [так звані освічені люди] мають розум? Вони йдуть за визнаними іменами і перебувають під впливом Більшості, не помічаючи, що між визнаних імен поганих — багато, хороших — мало. Арістос із усього обирає одне — безсмертну славу серед смертних, тоді як Більшість обжирається, наче худоба.

Людина мусить дотримуватись того, що спільне для всіх, як місто дотримується своїх законів.

Час — як дитина, що грає в шашки.

І собаки гавкають на людину, якої не знають [Більшість і арістос].

Якщо ви не сподіваєтесь, то не впізнаєте несподіваного.

Дорога вгору і дорога вниз — одна й та ж.

Гончарі користуються кругом, який не рухається ні вперед, ні назад, а в обох напрямках одразу. Цим він нагадує космос. На такому крузі роблять посуд будь-якої форми, проте немає двох речей однакових, хоча всі зроблені з одного й того ж матеріалу, одними й тими ж знаряддями.

Не-суще не може виникнути. Звідки воно візьметься? Але все зменшується і збільшується до максимуму і мінімуму, наскільки це можливо. «Виникнення» і «загибель» — поширені вирази; насправді це «змішування» і «розділювання». Виникнення і загибель — одне й те ж, змішування і розділювання — одне й те ж, збільшення і зменшення — одне й те ж; всі вони є одним і тим же, і такими ж є відношення окремої речі до всіх речей і всіх речей — до окремої; проте, незважаючи на зовнішні прояви, ніщо з усього не буває одним і тим же.

Пиляють люди колоду: один штовхає, другий тягне. Але роблять вони одне й те ж: роблячи менше, роблять більше. Така природа людини.