Джон Фаулз - Арістос

35 Еволюція має лягти на новий курс: переорієнтація мети, переакліматизація людини. Зникнення рутинної праці означатиме також зникнення контрполюса багатьох насолод, які ми відчуваємо. Більшість із нас — користуючись термінами економіки вільного підприємництва, тобто капіталістичної— перетвориться на застарілі і витіснені машини, що потребують уже неіснуючого пального; це ніби регулярне військо в умовах несподіваного і тривкого миру.

36 Єдиними людьми, спроможними витримувати безліч вільного часу без шкоди для суспільства, досі були ерудити, студенти, науковці і митці, різнобічно культурні люди. Єдиний труд, який ніколи не може закінчитись, — гонитва за знаннями і вираження їх.

37 Держава майбутнього не буде і не може бути індустріальною державою — хіба що автоматизацію припинити штучно. Вона повинна бути державою-університетом, причому в давньому значенні університету: державою, де є безліч можливостей оволодівати знаннями, де освітня система найширша з можливих (того типу, який я пропоную в дев’ятій групі нотаток), де є сприятливі умови, на радість усім, і навчатись, і творити, і подорожувати, і переживати, де елемент випадку, несподіванки, включений в суспільну систему і де насолода не монетизована.

38 Рабовласницькі суспільства минулого показують очевидні небезпеки, з якими стикається незайнятий клас. Вони або в’ялі й зманіжені, або ж аґресивно-войовничі. Дозвілля, яке не має ніякої іншої мети, крім увічнення дозвілля, призводить до занепаду або до війни, оскільки мир і дозвілля часто потребують проносного. Скоро, набагато раніше, ніж через століття, рабами будуть машини, причому рабами, які не можуть повстати; і тоді все людство буде потенційно незайнятим класом. Але для нас епоха клізм і кровопускань давно позаду.

39 Здається, еволюція завжди володіє деякою силою — такою, як одержимість грішми, — бо, користаючись із такої сили, легше організовувати життя. Такі сили незмінно приводять людство в Ситуацію Мідаса — в даному випадку майже буквально. Палке бажання віднайти дешевші способи виробництва — на зразок автоматизації— остаточно знищує саме це бажання. Ми женемось за винагородою, ми отримуємо її, і тоді відкриваємо, що справжня винагорода — то винагорода наступна. Автоматизація може здаватись остаточною метою, як і купівля насолоди, але такі хибні цілі в собі просто ведуть нас туди, де можна бачити, що вони не остаточні.

40 Через те, що дозвілля, на перший погляд, не має ніяких обов’язків, проти цього в ньому виступають пуритани. Помилка пуритан у тому, що вони вважають, ніби праці притаманне деяке внутрішнє благородство. Згадана цілком зрозуміла в історичному контексті потреба перевищувати цінність роботи, насправді виконаної для того, щоб отримувати платню, створила клімат, у якому надмір поверхових насолод і задоволень пересичує дуже швидко. Вважати, ніби людина, яка тривалий час мусила щороку задовольнятися тритижневою відпусткою, обов’язково стане щасливішою, коли їй раптом дадуть шеститижневу, — помилка. Ми намагаємося досягнути деякої відносної винагороди в будь-якій ситуації, в якій перебуваємо; і таким чином в умовах, що виключають — з погляду стороннього — всяку можливість щастя, завсідник таки виявить певне щастя. Та й справді: він, майже напевно, завсідник, бо в даному становищі знайшов винагороду. Наша здатність насолоджуватись обумовлена ситуацією, в якій ми повинні були навчитися насолоджуватись.

41 Отже, перший обов’язок, якщо маєте дозвілля, навчитися насолоджуватись ним. Мені здається, це набагато важче, ніж нас упевнювали б оптимісти. Жодна профспілка ще не закликала своїх членів страйкувати заради зменшення платні чи продовження робочого дня, але такий час може настати.

42 Другий обов’язок — якщо маєте дозвілля — більше скидається на один зі старих обов’язків: поділитися дозвіллям, тобто віддати частину тим, у кого його досі замало.

43 Бідність — це контрполюс, який керує нами зараз; незабаром ним буде невігластво. Голодний мозок, а не голодний живіт, брак знань і досвіду, а не брак їжі. Суспільство дозвілля повинно, для початку, бути суспільством меншості. Контрполюс невігластва легко знайти поза його межами. Головною функцією перших суспільств дозвілля стане просвіта, удосконалення та удозвільнення відстаючих суспільств світу. Справжнє дозвілля неможливе доти, доки весь світ не володітиме ним однаково.