Петро Ящук - Захід сонця вручну

Тут Марія Сафронівна ввімкнула стереопрогравач з платівкою опери Бородіна «Князь Ігор», яку вже посмертно героїчно закінчували друзі Бородіна по «Могучій кучці», композитори Корсаков і Глазунов. Героїчний епос своєю напругою торкнувся кожного присутнього могутніми, перевертаючими душу, звуками музики і співом хору та аріями. Від нудотно-солодкого Мендельсона, який спочатку захоплював руского, в Бородіна не залишилося і сліду. В центрі опери – постать влади: влада-розкіш, влада-тиранія, влада-патріотизм.

Спів «князя Ігоря» зазвучав, як напливний епіграф до незахищеної кандидатської дисертації Корінько Марії Сафронівни: «Отримання інсуліну з топінамбуру». Та воля земних творців – під владою біснуватих верхів. Марія Сафронівна тримається на високій ноті своєї честі. Немає скиглення, є досконалість у викладі теми відкритого уроку хімії в училищі. Тепер у десятихвилинному викладі постає Олександр Бородін як композитор «Могучої кучки» під керівництвом чудового композитора Мілія Балакірева та з ідеологічним забезпеченням патріотичного Стасова, хоч і в спотиканні на заквасці біснуватого Бєлінського. На ворожих і біснуватих Віссаріонів і Віссаріоновичів українській долі «щастить»: то обпльовують, то вимордовують ту не їхню долю.

Дружба з музичним генієм Лістом, три нерядові симфонії, «Парафрази», чарівна оранжировка народних російських пісень… і фініш-фінал, як вистріл з-за рогу. Незрозумілим залишився для Бородіна, хіміка, музиканта і лікаря, як і для всієї «Могучої кучки», її хлібодарів, її друзів незвичайний розрив Мілія Балакірева зі світом на користь реального, діючого християнства.

Здавалося, чого ще потрібно для Балакірева: керівник славетної Петербурзької Безплатної музичної школи, голова і двигун «Могучої кучки», симфонії в активі і безліч непересічних оранжировок народного хорового співу. Але Мілій Балакірев вибирає краще, – вибирає вічність проти часу. Цього не зрозуміли ні патрітичні стасови, ні біснуваті віссаріони, ні компорзитори-друзі. Не зрозумів цього і талановитий Олександр Бородін. Не зрозумів розриву Мілія Балакірева зі світом і ніхто з аудиторії відкритого уроку талановитої Марії Сафронівни.

Звучить в класі друга «Богатирська» симфонія Бородіна. Урок закінчують бурхливі, довготривалі овації-оплески колег і дирекції цієї симпатичної, душевної викладачки хімії.

Завіса впала. Епілогом відкритого уроку і незахищеної кандидатської дисертації Корінько Марії Сафронівни став приїзд співпрацівників московського Комітету по раціоналізаторству і винаходах в селище до цієї викладачки хімії, колишнього науковця. Комітетчиків стурбувало зацікавлення шведських вчених незахищеною дисертацією «Отримання інсуліну з топінамбуру». Ще постановка трагікомедії ГКЧП псевдоносієм Горбачовим була попереду. Московські візитери запропонували Корінько Марії Сафронівні сертифікат на винахід про отримання інсуліну з топінамбуру і п'ять тисяч рублів. Іншого виходу не було, московський «дар» був прийнятий. Замість чистого, якісного, безпечного інсуліну Україна зосталась із сурогатом інсуліну, що добре знають і відчувають на собі діабетики, в тому числі і пацієнти селищного лікаря Максима Хрестюка.

А вибором кращого для Марії стало заміжжя і народження сина. Залишається для всіх, хто в світі – пізнати Істину, пізнати волю Всевишнього для свого життя і виконати Слово Книги книг, прийнявши благодать Христа, як дар спасіння на перемогу над своїм «я» в ім» я вічного «Я».

Від сімейного вогнища Корінько Марії Сафронівни не заростає дорога до Храму Божого, її час, наповнений миром Божим, долає шлях ненависті світу, обманутого отцем лжи на тотальну неправду, на тотальну зажерливість, на тотальне знищення. Планета Земля невідворотно закручується в агонію. Хто слухає – нехай чує, хто дивиться – нехай бачить, хто розуміє – нехай вірить і стоїть насторожі своєї долі.

Закінчується виповнення часу і час постає в лукавстві. Втягнених в сьогоднішню Третю Світову війну по знищенню людства не будуть згадувати, не будуть оплакувати, не будуть поминати… не буде кому. Остання духовна пересторога на нашій планеті стосується кожного: не будь переможений злом, але зло перемагай добром душі своїй на вічну перемогу любов’ю.