Аґата Крісті - Карибська таємниця

– На який?

– На той випадок, якщо ви захочете вдатися до якихось заходів.

Доктор Ґрем сидів в офісі джеймстаунської адміністрації за столом навпроти свого друга Дейвентрі – серйозного молодика віком тридцяти п’яти років.

– Ваш дзвінок видався мені вельми загадковим, Ґреме, – сказав Дейвентрі. – У вас щось сталося?

– Я не знаю, – сказав доктор Ґрем. – Але я стурбований.

Дейвентрі подивився на обличчя співрозмовника, а коли внесли трунки, то став весело розповідати, як він нещодавно їздив рибалити. Та коли служник вийшов, він відкинувся назад на стільці й подивився на Ґрема.

– Розповідайте, – сказав він йому.

Доктор Ґрем розповів про ті факти, які його турбували. Дейвентрі протяжно присвиснув.

– Он воно що. То вам здається, що смерть старого Полґрейва сталася не випадково? Ви вже не переконані в тому, що майор помер унаслідок цілком природних причин? Хто засвідчив смерть? Робертсон, я думаю. У нього були якісь сумніви чи не було?

– Ні, та думаю, що коли він видавав посвідчення, то на нього вплинув той факт, що у ванній кімнаті знайшли пігулки «Сереніту». Він запитав мене, чи Полґрейв коли-небудь згадував про те, що страждає від високого тиску, і я йому сказав, що між нами ніколи не було розмов на медичні теми, але навряд чи випадає сумніватися, що він розмовляв про це з іншими постояльцями готелю. Пляшечка з пігулками «Сереніту» й те, що Полґрейв розповідав людям, приводили до одного висновку, і не було жодної вагомої причини підозрювати щось інше. Тож зроблений тоді висновок був цілком природним – але тепер я думаю, він міг бути хибним. Хоч якби засвідчувати ту смерть довелося мені, я її засвідчив би без жодної задньої думки. Обставини його смерті цілком узгоджувалися з припущенням, що він помер саме з цієї причини. Я ніколи не став би сумніватися в правильності того висновку, якби не дивне зникнення фотографії…

– Але послухайте-но мене, Ґреме, – сказав Дейвентрі, – якщо ви мені дозволите так сказати, чи не надто ви покладаєтеся на досить фантастичну історію, яку розповіла вам одна стара леді? Ви ж бо знаєте, якими вони бувають, оті старі леді. Вони надають надмірно великої ваги якійсь дрібній подробиці й роздувають значення всієї події.

– Так, я знаю, – признався доктор Ґрем зі смутком у голосі. – Я сказав собі, що так може бути, що, либонь, воно так і є. Але я не можу цілком переконати себе. Вона сформулювала своє твердження надто ясно та з дуже переконливими подробицями.

– Усе це видається мені вкрай неймовірним, – сказав Дейвентрі. – Якась старушенція розповідає про фотографію, якої там не мало бути – ні, навпаки, яка там мала бути, я вже й сам заплутався, але єдиний реальний факт, на який ви можете опертися, – це слова покоївки про те, що пляшечки з пігулками, на яку посилаються у своїх висновках представники влади, не було в кімнаті майора напередодні його смерті. Але на це може знайтися сотня пояснень. Можливо, він постійно носив ту пляшечку з пігулками у своїй кишені.

– Цілком можливо – не заперечую.

– Та й покоївка могла помилитися, вона могла просто не помітити їх раніше…

– І це можливо…

– Отже…

Ґрем повільно сказав:

– Дівчина була дуже переконана.

– Але ж ви знаєте, що люди на Сент-Оноре легко збуджуються. Вони дуже емоційні. Легко себе накручують. Чи, може, ви підозрюєте, вона знає більше, аніж вам розповіла?

– Не виключено, – погодився доктор Ґрем.

– Якщо так, то спробуйте витягти з неї все, що їй відомо. Ми не можемо вчиняти непотрібну метушню – якщо в нас не буде надійних фактів, на які можна опертися. Якщо він помер не від високого кров’яного тиску, то від чого, думаєте, він помер?

– Сьогодні є багато способів допомогти людині померти, – сказав доктор Ґрем.

– Ви маєте на увазі ті способи, які не залишають помітних слідів?

– Не в кожного вбивці, – сухо зауважив доктор Ґрем, – вистачає розважливості застосувати миш’як.

– То скажіть мені ясно, у чому полягає ваша гіпотеза? Що пляшечку з пігулками від високого тиску хтось замінив іншою? І в такий спосіб майор Полґрейв сам себе отруїв?

– Ні, все було зовсім не так. Так думає та дівчина, Вікторія, але вона помиляється. Якщо хтось вирішив позбутися майора – і швидко – то він підсипав йому отруту в їжу або – що простіше – долив у якийсь трунок. А щоб надати смерті природного вигляду, у його номер поставили пляшечку з ліками від високого тиску. І поширили чутку, що в нього був високий кров’яний тиск і він лікувався від нього.