Аґата Крісті - Карибська таємниця

Молі прийшла провести міс Марпл. Вона була бліда й худа, однак мужньо витримала потрясіння від того, що з нею трапилось, і з допомогою одного з повірених містера Рейфаєла, якому він телеграфував в Англію, і далі утримувала готель.

– Чим більше у вас буде клопоту, тим менше турбуватимуть вас спогади, – зауважив містер Рейфаєл. – Тож тримайтеся за цей готель.

– А ви не думаєте, що стільки вбивств…

– Людям подобаються вбивства, коли вони вже розкриті, – запевнив її містер Рейфаєл. – Працюйте, дівчино, і не занепадайте духом. І не сахайтеся всіх чоловіків, тому що вам трапився один негідник.

– Ви кажете те саме, що й міс Марпл. Вона завжди запевняє мене, що мій справжній обранець ще прийде.

Містер Рейфаєл усміхнувся – певно, йому сподобалося це порівняння. Отже, тут була Молі, були брат і сестра Прескоти і, звичайно, містер Рейфаєл і Естер – Естер, яка ніби постаріла й здавалася дуже сумною і з якою містер Рейфаєл був несподівано дуже ласкавий. Тут-таки крутився й Джексон, прикидаючись, ніби доглядає багаж міс Марпл. Цими днями він знай усміхався, і це свідчило, що він одержав добрі гроші.

У небі почулося гудіння – літак наближався. Посадка тут відбувалася без зайвих формальностей. Ніхто не пропонував пасажирам пройти до виходу восьмого чи виходу дев’ятого, усі просто виходили з невеличкого заквітчаного павільйону на злітне поле.

– До побачення, люба міс Марпл, – поцілувала її на прощання Молі.

– До побачення. Прилітайте ще навідати нас, – промовила, тепло потиснувши їй руку, міс Прескот.

– Ми з великою приємністю познайомилися з вами, – сказав канонік. – Я палко приєднуюся до запрошення моєї сестри.

– Усього вам найкращого, мем, – сказав Джексон, – і пам’ятайте: якщо вам знадобиться добрий масаж, телефонуйте мені, і ми з вами домовимося.

Лише Естер Волтерс відійшла трохи вбік, коли настав час прощатися. Проте міс Марпл не стала нав’язуватися. Містер Рейфаєл підійшов останнім. Він узяв її за руку.

– Ave Caesar, nos morituri te salutamus [8] Слався, Цезарю, ми, що йдемо на смерть, вітаємо тебе ( лат .). Привітання гладіаторів звучало трохи інакше: « Ave Caesar, morituri te salutant» («Слався, Цезарю, ті, що йдуть на смерть, вітають тебе»). , – сказав він.

– Боюся, я не дуже добре знаю латину, – сказала міс Марпл.

– Але ви мене зрозуміли?

– Так.

Вона не сказала більше нічого. Вона добре знала, щó він хотів їй сказати.

– Для мене було великою втіхою познайомитися з вами, – сказала вона.

Потім перетнула злітне поле й сіла в літак.

Lucky – щасливиця ( англ .).

В. Шекспір. «Макбет».

Чоловік зі світського товариства ( англ.-інд .).

Уявною хворою ( фр .).

Панотче ( фр. ).

Що сталося, моя крихітко? ( фр .)

«І був вечір, і був ранок, день перший», Книга Буття. 1, 5.

Слався, Цезарю, ми, що йдемо на смерть, вітаємо тебе ( лат .). Привітання гладіаторів звучало трохи інакше: « Ave Caesar, morituri te salutant» («Слався, Цезарю, ті, що йдуть на смерть, вітають тебе»).