Роман Іваничук - Жарінь. Зупинись, подорожній!

– Я… я люблю тебе, Мироне. Люблю так міцно, що без вагання піду за тобою і розділю все, що зустрінеться нам на дорозі… Ні-ні, це не завчені слова гімназистки. Коли б були інші, я сказала б по-своєму. Так, як ніхто ще не казав. Але немає інших слів… Мироне, моя любов не може тебе зв’язувати. Я знаю… ти кохаєш Юлю, і вона варта…

Мирон стиснув долонями щоки дівчини.

– Не треба більше. Я також люблю тебе. Сильніше від смерті, яка благословила нашу любов. І тому я не загину, як не загинула ти, коли несла мені своє кохання. Я повернусь до тебе, знайду, де б ти не була…

Віра сахнулася його обіймів.

– Знайдеш? Чому – знайдеш? Я ж піду з тобою. Ще сьогодні. Ти не хочеш, Мироне?…

– Люба… Нам не можна тепер хотіти чогось для себе. В тебе ж батьки, і ти поїдеш з Казьом до них.

– Сама, без тебе? Як я буду без тебе? Місяці, роки, не знаючи, чи ти живеш… Ти мусиш взяти мене з собою.

Віра тамувала плач. Мирон мовчки гладив її косу і сам вагався. Але ж ні… Тепер, коли немає навіть криївок?

– Я не загину. Ніколи про це не думай. А ти поживеш сама, приглянешся до людей, навчишся розрізняти біле від чорного, золото від облуди – без нічиїх підказувань. І тоді будеш моїм другом, а не тінню. Увійдеш у життя з повноцінним квитком. Так ти колись сказала? Не плач, люба…

Віра схлипнула востаннє. Миронові слова звучали як вирок.

– Бувай здорова, Вірочко. Я знайду тебе, коли настане час. Мусить той час прийти.

Мирон обсипав поцілунками її очі, руки. Підвівся. Поправив вилоги піджака, як перед входом в аудиторію, і, зібраний, напружений, мов нерв, вийшов у пітьму липневої ночі.

З щедрими дощами прийшла на Підкарпаття осінь. Порвалися нитки раннього бабиного літа, що тримали над землею парашут високого неба, і воно впало, зібгане в клоччя хмар, на посірілу землю. Швидко згасали осінні пожежі, спливали в потоки жовті озерця березових гаїв, замулювались падолистом червоні плеса бучини. Осінь закурликала журавлиними ключами, зашуміла буйними повенями, заспівала панахидами по селах на свіжонасипаних могилах.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Що за непорозуміння? ( Нім .)

Відчинити! ( Нім .)