Джеффрі Арчер - Надійно прихована таємниця

– Це принципове питання, – пояснив лорд Престон журналістам, котрі брали в нього інтерв’ю.

– Берете цього юнака собі за чоловіка, щоб жити разом із ним за Божими заповідями у святому шлюбі?

– Так.

Гаррі та Джайлз залишалися нерозлучними друзями продовж усього цього процесу, незважаючи на те, що були офіційними опонентами у найвищому суді країни і на перших шпальтах національної преси.

Вони обоє зраділи б рішенню лорда-канцлера, коли б дідусь Емми та Джайлза лорд Гарві опинився на своєму місці на передній лаві, щоб почути постанову, але він так і не дізнався про свій тріумф. Нація розділилася за результатами голосування, а дві родини були змушені збирати каміння.

Іншим наслідком ухвали лорда-канцлера стало те, як преса квапилася вказувати своїм спраглим сенсацій читачам, що найвищий суд країни постановив: Гаррі й Емма – різної крові, й тому він може просити її стати його законною дружиною.

– Цим перснем я одружуюся з тобою, присягаюся тобі і дарую тобі всі свої земні блага.

Однак Гаррі й Емма знали, що рішення, ухвалене людиною, не розвіяло остаточно сумнівів стосовно того, що Г’юґо Беррінґтон не був батьком Гаррі, і як справжніх християн їх хвилювало, що вони можуть порушити закон Божий.

Їхнє кохання не ослабло після всього, що їм довелося пережити. Навпаки, воно зміцніло, і з заохоченням своєї матері Елізабет і благословенням Мейзі – матері Гаррі – Емма прийняла пропозицію Гаррі вийти за нього заміж. Її лише засмутило, що жодна з її бабусь не дожила, щоб бути присутньою на цій церемонії.

Вінчання провели не в Оксфорді, як спершу планували, з усім шиком офіційного ритуалу університетського весілля та неодмінним галасом навколо нього, позбутися якого ніяк не вдалося б. Організували просту церемонію реєстрації шлюбу в Бристолі, лише в присутності родини та кількох близьких друзів.

Можливо, найсумнішим рішенням, щодо якого Гаррі й Емма неохоче дійшли згоди, стало те, що Себастьян Артур Кліфтон залишиться їхньою єдиною дитиною.

Гаррі з Еммою відбули до Шотландії, щоб провести медовий місяць у замку Малджелрі, вотчині лорда та леді Гарві, покійних бабусі і дідуся Емми, але не раніше, ніж вони залишили Себастьяна під опіку Елізабет.

Замок повернув їм багато щасливих спогадів про час, коли вони проводили там вакації перед тим, як Гаррі подався до Оксфорда. Вдень вони гуляли серед пагорбів, рідко повертаючись до замку до того, як сонце зникне за найвищою горою. Після вечері кухар згадував, як панові Кліфтону сподобалися колись три порції розсолу, а потім вони сиділи біля коминка, в якому розгорівся вогонь, читаючи Івліна Во, Ґрема Ґріна й улюбленця Гаррі П. Ґ. Вудгауза [6] Сер Пелем Ґренвіль Вудгауз (1881–1975) – популярний англійський письменник-гуморист і драматург. .

За два тижні перебування там молодята частіше зустрічалися з великою рогатою худобою, ніж із людьми, після чого неохоче вирушили в довгу дорогу назад до Бристоля. Вони прибули до садиби, сподіваючись відчути спокій домашньої оселі, але цього не сталося.

Елізабет зізналася, що не могла дочекатися, коли Себастьян злізе їй із рук, бо перед сном він дуже часто плакав. У цей час її сіамська кішка Клеопатра вже стрибнула на коліна господині й швидко заснула.

– Чесно кажучи, ви приїхали дуже вчасно, – додала жінка. – Бо за ці два тижні я ніяк не могла закінчити розв’язувати кросворд у «Таймс».

Гаррі подякував тещі за розуміння, і вони з Еммою забрали свого гіперактивного п’ятилітка до Беррінґтон-холу.

До того як Гаррі з Еммою побралися, Джайлз наполіг, що позаяк він більшу частину свого часу проводить у Лондоні, виконуючи обов’язки депутата парламенту, молодята повинні вважати Беррінґтон-хол своєю домівкою. Завдяки бібліотеці з десятьма тисячами книжок, просторому парку та великій стайні маєток був ідеальним місцем для них. Гаррі міг спокійно писати свої детективні романи про Вільяма Ворвіка, Емма щодня їздила верхи, а Себастьян бавився на просторому майданчику, регулярно приносячи до будинку дивних тварин із проханням, щоб їм дозволили приєднатися до нього за чаєм.

Джайлз часто приїздив до Бристоля ввечері п’ятниці, щоб повечеряти з молодою родиною. У суботу вранці він приймав своїх виборців, перш ніж вирушати до клубу докерів на пару пінт пива зі своїм агентом Ґріффом Гаскінсом. У другій половині дня вони з Ґріффом приєднувалися до десяти тисяч своїх виборців на стадіоні «Іствілл», аби повболівати за «Бристоль роверз», котрі більше програвали, ніж вигравали. Джайлз ніколи не зізнавався, навіть своєму агенту, що він краще провів би свої суботні дні, спостерігаючи, як бристольці грають у регбі, але навіть якби він це зробив, Ґріфф нагадав би товаришу, що юрба на «Меморіал ґраунд» рідко перевищує дві тисячі глядачів, та й більшість із них усе одно голосують за консерваторів.