Лоран Гунель - І знайдеш ти скарб у собі

– Проблема не в цьому! Ідеться про довіру. У нас не може працювати людина, якій я не довіряю. У неї все ж ключ від квартири, як-не-як!

– Те, що вона взяла в тебе трохи порошку, не означає, що прийде обчистити квартиру, коли нікого немає.

– Тобі, може, й смішно, бо ти цілими днями спілкуєшся зі злочинцями і підозрілими типами, а я не хочу заплющувати на це очі. Я її звільню.

– А покараєш тільки себе: це тобі доведеться шукати заміну.

– То й нехай, – сказала Аліса, намащуючи тост маслом.

Жінка зробила паузу, щоб налити каву в горнятка, і побіжно ввімкнула підсвітку над робочою поверхнею. Людині не в гуморі світло допомагає почуватися краще. Лампочки пожвавили пофарбовані в жовтий стіни, створивши приємну ілюзію, неначе в оселю пройшли сонячні промені, тоді як надворі небо було похмурим і сірим.

– Мамо, хочеш? – запитав Тео, показуючи на бляшанку.

– А що це?

– Смакота.

– Кленовий сироп, – пояснив Поль. – Я із Квебеку його привіз.

– У бляшанці?

– Так його там продають. Принаймні найкращий. У гарних пляшечках – то для туристів, гірший.

Аліса взяла ложечку, налила на тост сиропу й поквапилася скуштувати.

– Неперевершено, – пробурмотіла з повним ротом.

– Так, – погодився Поль, – відпадний сироп…

– Це ж треба, як твоя робота впливає на твій лексикон.

Він усміхнувся.

– У Квебеку я побував у цукровій хатинці.

– Де, де?

– У цукровій хатинці. Там варять кленовий сік, щоб приготувати сироп.

– Дивна назва…

– Ага.

– Я впевнена, що вони навмисне вигадали її, щоб привабити туристів.

– А ось твоя робота змушує тебе всюди бачити маркетинг.

– Тату, візьмеш мене наступного разу з собою?

– Побачимо.

– Будь ласка…

– Їж, бо в школу спізнишся.

Аліса саме відкусила ще тоста, коли задзвонив її мобільний.

– Привіт, Рашиде!

– Потішити тебе вранці хорошою новиною?

– Давай.

– Катарці додали нас у короткий список. Зосталося всього три країни. Про мене, то вже пахне шампанським.

– О, це було б круто!

– Мені сказала Поліна з відділу опитувань. Повідомлення помилково відправили їй. Ти її знаєш?

– Здається, так.

– Обожнюю цю дівчину. Така розумниця. Золота голова.

Попри гарну новину, в Аліси враз зіпсувався настрій. Усе через цю Поліну, яку вона знає тільки в лице. І чому, коли їй когось хвалили, Аліса почувалася приниженою, так ніби її цінність применшували? Наче скривдили.

Аліса зробила ковток кави, і від приємного тепла трохи покращало.

Жінці подумалося про семінари Тоубі Коллінза, що допомагали почуватися впевненіше. Після семінару, на який вона водила Жеремі, Аліса зрозуміла, що її кар’єра в її руках. Коли вона отримає підвищення, люди почнуть сприймати її інакше. Більше поважатимуть.

Вона тішилася, що намовила Жеремі продовжувати. То було нелегко, з огляду на його перші враження два місяці тому… Спочатку він реагував стримано, але вона побачила, що він вагається, і потім відчула зміну в його настрої. Рішення йому далося тяжко, але він був людиною відкритою до нового, готовою вислухати альтернативну думку й змінити свою. За нинішніх часів рідкісна риса…

Націлившись у цьому напрямку, Жеремі активно просувався. Він побував на ще чотирьох семінарах, швидко прочитав книжки, що йому позичила Аліса, і змінювався на очах. Система наставництва Тоубі Коллінза ідеально спрацювала для Аліси: за кожні п’ять відвіданих раніше семінарів пропонувався один безкоштовний для друга, отож Аліса могла навчати Жеремі, не витрачаючи ані копійки.

Вона навідувалася в Клюні що два тижні на вихідних й охоче стала коучем Жеремі. Спершу Аліса встрягла в цю авантюру тільки для того, щоб допомогти другу й повернути «борг», але поступово почала отримувати задоволення, тішитися прогресу й вельми пишатися результатами свого протеже. Колись пригнічений фаталіст перетворювався на активну й відкриту людину. Ще ніколи не доводилося Алісі спостерігати такий швидкий поступ – Жеремі, схоже, мав схильність розуміти, осмислювати й так застосовувати засади психології, що невдовзі й сам уже зможе допомагати іншим.

Тепер він світився щастям під час меси. На тлі цієї зміни слова про любов Ісуса справляли більше впливу. Проповіді Жеремі зробилися позитивнішими і більше адресовувалися парафіянам.

Священик наважився запровадити в церкві деякі зміни, за якими Аліса спостерігала, зачаївшись на останньому ряду, коли всі розсідалися перед месою. Жінка потроху призвичаїлася до цього місця, й оточення вже не гнітило її, як спочатку. Колишня Алісина ніяковість поступилася місцем більш нейтральним почуттям. Церква практично стала для неї звичайним місцем роботи, як будь-яке підприємство, от тільки спокійнішим за ті, де жінка звикла працювати.