Лоран Гунель - І знайдеш ти скарб у собі

Жеремі закотив очі й похитав головою.

Коли Аліса й Жеремі вийшли надвір після семінару, вже сутеніло. Вони мовчки йшли поряд бульваром Бонн-Нувелль до автобусної зупинки Пуасонньєр. Париж купався в ніжному вечірньому світлі, і в повітрі віяло приємною свіжістю. О цій порі заторів уже не було й автівки стиха рухалися спорожнілими дорогами.

– Ну… і… як тобі? – запитала Аліса.

Жеремі відповів не одразу, ніби ретельно підбирав слова.

– Доволі цікаво.

Гм… Коли Жеремі висловлюється так некрасномовно, це недобрий знак.

– Запропоновані методи таки дієві, хіба ні?

– Схоже на те.

Певно, треба було його катувати, щоб він виклав плин своїх думок.

– Але?

Він усміхнувся, та нічого не сказав.

– Тобі не здається, що це позитив, динамізм, свобода?

Він кивнув, але не скидалося на те, що до кінця погодився.

– Ти не віриш у дієвість його підходу? – наполягала Аліса.

– Вірю.

– Але?

– Скажімо так… проблема в іншому.

– У чому?

Жеремі зітхнув.

– Підсумую: його система покликана зміцнити впевненість у собі, гордість, любов до себе… Це дуже добре, але ж чи варто прагнути зарозумілості?

– Не думаю, що цей підхід робить людей зарозумілими. Зарозумілість і низька самооцінка пов’язані, бо той, хто себе цінує, не має потреби доводити свою цінність іншим.

– Можливо.

Аліса відчувала, що навела вагомий аргумент.

– Якщо висловитись образно, – пояснив Жеремі, – гадаю, загалом, прислухаючись до порад на таких семінарах, ти станеш гарнішою, врівноваженішою, сильнішою гусеницею. Це дуже добре, а коли ж ти замислишся про те, щоб стати метеликом?

Аліса образилася, хоч не надто й зрозуміла, що він мав на увазі.

– Якщо прагнути стати метеликом, перш ніж реалізуєш себе як гусениця, ризикуєш бути погано сформованим метеликом, що зламається від першого пориву вітру?

– Можливо… Але, розумієш, мета в житті не посилити своє «я», а навпаки: коли «я» відступає, людина отримує доступ до іншої реальності.

– Якось занадто туманно для мене.

– Відсторонившись від себе, людина може подарувати себе Богу й відкрити справжню могутність, безмежну Божу могутність, що є в кожному з нас.

Аліса зробила нелюдське зусилля над собою, щоб не розсміятися.

– Я чудово знаю, – доброзичливо мовив Жеремі, усміхаючись, – що тобі це ні про що не говорить.

Аліса не витримала й щиро розреготалася.

– Вибач, – проказала, давлячись сміхом, – «подарувати себе Богу» звучить так, наче подарунок Перу Ноелю…

Жеремі розпачливо похитав головою і зітхнув.

– Хай там як, – додала Аліса, – Арно Дежарден казав: щоб дарувати себе, треба спершу належати собі.

Жеремі, схоже, сприйняв цю думку. Тоді Аліса швидко додала:

– І щоб відкривати доступ до іншої реальності, треба спочатку навчитися жити повним життям у цій.

– Щоб жити повним життям, важливо перебувати в стані любові, а не зациклюватися на собі. Найголовніша настанова Ісуса: «Любіть одне одного».

Аліса поглянула Жеремі просто в очі.

– І як твої парафіяни полюблять інших, якщо не люблять себе? До речі, Ісус також казав: «Люби ближнього твого, як себе самого».

Аліса вельми пишалася собою, що змогла процитувати Ісуса. Вона таки гарно попрацювала над підготовкою до проекту. У її роботі ніщо так не допомагає переконати клієнта, як влучна цитата лідерів у його галузі.

Жеремі нічого не відповів. Запала тиша, а тим часом друзі дійшли до автобусної зупинки. Дорогою їхали автівки. Пішохід заніс ногу на проїжджу частину, щоб перейти на другий бік, але ніхто не спинився його пропустити. На тротуарі перехожі йшли собі, навіть не дивлячись одне на одного, – мабуть, усі поспішали додому.

Жеремі поринув у задуму.

Ось і настала слушна мить. Аліса мусила йому це сказати. Тільки дуже делікатно й обережно.

– І як твої парафіяни полюблять себе, якщо ти… сам не любиш себе?

– Покоївка знову вкрала пральний порошок!

Роздратована Аліса сіла за кухонний стіл. Тео вже почав їсти сніданок, а його батько мастив тости маслом. У кавоварці булькала кава, наповнюючи квартиру стійким ароматом.

– З чого ти це взяла? – гигикнув Поль. – Поставила вебкамеру у ванній?

Він уже наминав тост, водночас замальовуючи в блокноті портрет Тео.

– Поставила мітку на упаковці. Спочатку сумнівалася, а тепер маю доказ.

– Поставила мітку? Ти з глузду з’їхала?

– Не люблю, коли мене дурять.

– Та байдуже, подумаєш, недорахувалися 20 грамів порошку.