Джозі Сільвер - Два життя Лідії Берд

Здесь есть возможность читать онлайн «Джозі Сільвер - Два життя Лідії Берд» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2021, ISBN: 2021, Жанр: Современные любовные романы, russian_contemporary, Зарубежные любовные романы, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Два життя Лідії Берд: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Два життя Лідії Берд»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Лідія та Фредді – ідеальна пара, яка от-от мала побратися. Закохані, щасливі, сповнені надій. Але незадовго до весілля наречений гине в трагічній аварії. Спустошена та самотня Лідія уникає людей, а надто Йону, друга Фредді, з яким той був у автівці. Чому він вижив, а її коханий – ні? Дівчина вчиться жити з утратою та потроху повертає контроль над своїм життям, аж раптом трапляється неймовірне. Що це – дивні жарти зболеної підсвідомості чи ще один шанс на щастя з Фредді? Що переможе – нудна реальність чи барвистий сон?
Історія, яка залишатиметься поряд і після того, як ви перегорнете останню сторінку.

Два життя Лідії Берд — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Два життя Лідії Берд», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Якби це було минулого тижня, я б, мабуть, накинула джинсову курточку, затягнула б коси позаду резинкою, як є, сплутаними, та й уважала б, що готова до виходу. Але сьогодні не минулий тиждень. Якщо останні зустрічі з Фредді й навчили мене чогось, то це того, що я жива. А живі люди мають принаймні бути чистими. Навіть Фредді, який, технічно, не живий, прийняв душ.

– Даси мені десять хвилин? – Мляво всміхаюся до Еллі. – Гадаю, час трішки підфарбуватися. Від самого похорону косметички не торкалася.

Еллі кидає на мене якийсь чудернацький погляд. Можу сказати, що я її таки здивувала.

– Ну, я-то не хотіла казати, але в тебе останнім часом вигляд був, що в тієї посмітюхи, – зізнається сестра.

Від її жарту в мені все перевертається. Ми завжди були такі близькі, мов – не знаю, що ще може бути таким близьким. Дві горошини в стручку? Не думаю, що це правильне порівняння, бо ми зовні не дуже схожі. Й не скажеш, що близькі, як і мають бути сестри, бо є отакі, як моя колега Джулія та її старша сестра Мері. Джулія про неї каже, що навіть гени в них різні, бо Мері просто корова. Або є сестри, подібні до близнючок Еліс та Елен, з якими я ходила до школи, – завжди вдягалися однаково, договорювали одна за одною речення, а от коли змагалися за звання капітана волейбольної команди, кожна з них могла суперницю під автобус штовхнути. Ми з Еллі, ми… ми як Моніка й Рейчел із «Друзів». Ми як Керрі з Мірандою [3] Керрі Андервуд і Міранда Ламберт, королеви кантрі, які завжди підтримують одна одну. . Ми завжди найпалкіше вболівали одна за одну, завжди першими підставляли одна одній плече, на якому можна виплакатися. І лише зараз я побачила, як віддалилася від неї. Я знаю, сестра жодної миті не звинувачувала мене, не обурювалася, але як же це було для неї важко. Еллі в якомусь сенсі втратила не лише Фредді, а й мене. Обіцяю собі: колись, як мені бодай трішки покращає, я розповім їй, що в ці чорні дні вона була єдиним промінчиком світла, яке я могла вловити.

– Миттю, – відсуваю стільця, дерево шкребе по дереву.

– Я собі ще чашечку наллю, поки чекатиму, – відповідає сестра.

Залишаю Еллі, заспокоєна звуками кухні: вона набирає воду під краном, дзенькає посудом біля буфету. Сестра завжди була частою і дуже бажаною гостею в нашому домі. Не такою частою, як Йона Джонс, адже він тут проводив із Фредді майже стільки часу, скільки я. Валявся на нашій канапі, дивлячись якийсь безвісний фільм, жував піцу просто з коробки (на кухні хлопці аж ніяк не могли претендувати на роль Джеймі Олівера [4] Усім відомий «Голий кухар», британська телезірка та кулінарний геній. ). Ніколи я не дорікала Фредді, проте часом відчувала: Йону дратувало те, що я привласнила його найкращого друга. Як не крути, а три – таки непарне число.

– Девіда сьогодні не буде?

Мама відчиняє вхідні двері та заглядає нам за спини. Іноді я думаю, що вона більше тішиться Девідом, ніж нами двома. Те саме було і з Фредді. Їй до вподоби клопотатися навколо чоловіків – мов матінка із синочками.

– Вибач, цього ранку лише ми, – каже Еллі без нотки вибачення.

Мама театрально зітхає.

– Що ж, доведеться обійтися. Просто я думала попросити його замінити запобіжник на штепселі фена – знову не працює.

Еллі за маминою спиною переглядається зі мною – я її розумію. Руки в Девіда ростуть з одного відомого місця. Коли потрібно поличку повісити чи кімнату відремонтувати, або, звісно ж, запобіжника замінити – усе це робота Еллі. Але мама вперто чіпляється за старомодне уявлення про те, що Девід має бути «мужчиною в домі», тож переробить усі чоловічі справи. Вона сама може легко замінити запобіжника: виростила нас без батька і ми якось не повмирали. Мама знає про дроти та заземлення з власного досвіду. Здається, вона так прагне сповнити Девіда відчуттям самоцінності, що вишукує для нього всілякі химерні справи, а той своєю чергою дивиться на нас благальними, повними паніки очима. Еллін чоловік навіть на драбину не вилізе, щоб не спітніти, мов хлющ. Кілька тижнів тому було таке, що я відвертала мамину увагу на кухні, він тримав драбину для Еллі, а та прочищала ринву. Ми всі граємо в цю гру. Фредді був майстровитий, завжди все робив у родині, й от тепер, коли його немає, Девід хоч-не-хоч посів роль домашнього майстра на всі руки.

– Я готую омлет із сиром та цибулею, – каже мама, коли ми йдемо за нею через хол. – Пробую нову сковорідку.

Вона крутить перед нами яскраво-рожевою пательнею.

– Знову надивилася того телемагазину? – запитує Еллі, ставлячи сумку біля кухонного столу.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Два життя Лідії Берд»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Два життя Лідії Берд» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Два життя Лідії Берд»

Обсуждение, отзывы о книге «Два життя Лідії Берд» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x