Джозі Сільвер - Два життя Лідії Берд

Здесь есть возможность читать онлайн «Джозі Сільвер - Два життя Лідії Берд» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2021, ISBN: 2021, Жанр: Современные любовные романы, russian_contemporary, Зарубежные любовные романы, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Два життя Лідії Берд: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Два життя Лідії Берд»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Лідія та Фредді – ідеальна пара, яка от-от мала побратися. Закохані, щасливі, сповнені надій. Але незадовго до весілля наречений гине в трагічній аварії. Спустошена та самотня Лідія уникає людей, а надто Йону, друга Фредді, з яким той був у автівці. Чому він вижив, а її коханий – ні? Дівчина вчиться жити з утратою та потроху повертає контроль над своїм життям, аж раптом трапляється неймовірне. Що це – дивні жарти зболеної підсвідомості чи ще один шанс на щастя з Фредді? Що переможе – нудна реальність чи барвистий сон?
Історія, яка залишатиметься поряд і після того, як ви перегорнете останню сторінку.

Два життя Лідії Берд — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Два життя Лідії Берд», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

А потім, потроху, цей звук вщухає. Серцевий ритм зміцнюється, руки й ноги наливаються свинцевою важкістю. Мені тепло, я немов у коконі, й уперше за п’ятдесят шість днів без Фредді я не почуваюся покинутою. Я не покинута, бо ковзнула в обійми сну, я майже відчуваю, як прогинається матрац під вагою коханого, як його тіло обвивається навколо мого, його рівне дихання лоскоче мені шию. Урятуй мене від цієї темної, незвіданої безодні, Фредді Гантере. Я притягую його ближче та вдихаю його запах, занурюючись у глибокий мирний сон.

Уві сні

П’ятниця, 11 травня

Вам знайомі ці блаженні світанкові миті, ці літні ранки, коли сонце прокидається раніше за тебе? Уже розплющила очі, а потім знову поринаєш у сон, радіючи ще кільком годинам насолоди. Я повертаюся й знаходжу Фредді: він тут, зі мною. Відчуття полегшення таке глибоке, що я зараз здатна лише лежати непорушно й намагатися дихати в єдиному ритмі з ним. Зараз четверта, ще надто рано, щоб підійматися, тож я знову заплющую очі. Мабуть, ніколи в житті я не переживала такого абсолютного спокою. Ліжко зігріте нашими тілами, що притулилися одне до одного; золоте світло, що провіщає світанок; ледь чутна музика пташиного співу. Будь ласка, не випускайте мене із цього сну.

Наяву

П’ятниця, 11 травня

Ще до того, як розтуляю очі вдруге, я вже знаю: його немає. Шоста ранку, ліжко на дотик холодніше, сонячне світло сяє гостріше, пташиний спів шкребе, мов цвяхи по шкільній дошці. Фредді був тут, я знаю, він був. Я занурююся головою в подушку, міцно заплющую очі, намагаюся віднайти темряву за повіками, заснути знову. Якби я тільки змогла заснути, я б знову його знайшла.

Паніка повільно закипає, здіймається десь унизу живота. Що дужче я намагаюся розслабитися, то дужче спалахує мій мозок, він готується до прийдешнього дня, сповненого темних думок і безнадії, з якими я не знаю, що робити. Раптом серце вібрує, вистрибує, мов заряджене якоюсь хитрою батарейкою, бо я пригадую: у мене є снодійне. Рожеві пігулки, умисно призначені, щоб вимкнути мене. Дотягуюся до пляшечки, яку Еллі поставила на тумбочку біля ліжка, хапаю її обома руками, видихаю з полегшенням, відкручую корок та ковтаю одну пігулку.

Уві сні

П’ятниця, 11 травня

– Доброго ранку, Лідз, – Фредді перекочується в ліжку й цілує мене в чоло. Я відчуваю важкість його руки на своїх плечах. Наш будильник повідомляє: сьома ранку. – Не хочу сьогодні нічого робити. Залишімося в ліжку? Я подзвоню й скажу, що ти захворіла, а ти скажеш, що я.

Більшість ранків він каже щось таке, і кілька хвилин ми вдаємо, що це справді гарна ідея.

– Ти приготуєш нам сніданок у ліжко? – бурмочу я. Моя рука ковзає, відчуваючи тепло коханого тіла; я занурююсь обличчям у м’яке волосся на його грудях. Я так люблю в ньому цю надійність. З його зростом і широкими плечима фізична присутність завжди панівна. Дехто на роботі навіть недооцінює ділове мислення Фредді через стереотипну статуру регбіста, а він тільки й радий скористатися такою перевагою. Суперництво й конкурентна боротьба в нього в крові.

– Якщо тебе влаштує сніданок десь під обід, то авжеж. – Я чую смішок у його грудях, він ніжно гладить мою потилицю.

– Щось таке, – кажу я, заплющуючи очі, глибоко вдихаючи його запах.

Ми залишаємось так, у півсні, ще кілька розніжених хвилин, стискаючи одне одного в обіймах, знаючи, що невдовзі потрібно вставати. Але тягнемо час, бо ці миті для нас важливі, саме вони відокремлюють нас із Фредді від усього світу. Ці миті – немов наріжний камінь, на якому збудоване наше кохання, плащ-невидимка, що огортає наші плечі, коли ми виходимо у світ у своїх справах. Фредді не відповідатиме на зацікавлений погляд дивовижної дівчини з платформи № 4, що чекає потягу о 07:47, а я ніколи не дозволю Леонові, баристі з кав’ярні, куди часом заходжу на ланч, перейти межу від жартівливого дуркування до залицяння, хай навіть він приголомшливий, мов кінозірка, і пише на моєму стаканчику з кавою шалені речі.

Я плачу. Кілька секунд не можу зрозуміти чому, потім пригадую, а потім вдихаю повні легені повітря, як людина, якій вдалося випірнути на поверхню після падіння в глибоку воду.

Фредді перелякано спирається на лікоть, щоб мене роздивитися, стурбовано стискає моє плече.

– Лідз, що таке? – наполегливо розпитує він, готовий допомогти, угамувати будь-який біль, що мене спіткав.

Я не можу дихати, повітря пече мені груди.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Два життя Лідії Берд»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Два життя Лідії Берд» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Два життя Лідії Берд»

Обсуждение, отзывы о книге «Два життя Лідії Берд» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x