Антін Мухарський - Доба. Сповідь молодого бандерівця

Здесь есть возможность читать онлайн «Антін Мухарський - Доба. Сповідь молодого бандерівця» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2012, ISBN: 2012, Издательство: Гамазин, Жанр: roman, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Доба. Сповідь молодого бандерівця: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Доба. Сповідь молодого бандерівця»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Неполіткоректний роман у чотирьох частинах про визвольні змагання 1989–1993 років» — так характеризує свій новий твір письменник та шоумен Антін Мухарський. Однозначно неоднозначний роман. НЕ БАЖАНЕ читання роману «Доба» людям із нестійкою психікою, схильних до тероризму, побутового насильства, людям із синдромом політичної шизофренії, «совкового» дебілізму, особам з ознаками психопатичних та параноїдальних станів, спричинених браком культури, толерантності, освіти та виховання, радикальним адептам людоненависницьких тоталітарних ідеологій, а також дітям до 18 років, вагітним жінкам та особам, що керують транспортним засобом.
Заборонено читання цього роману особам без почуття гумору!!!
Присутствует ненормативная лексика! Возраст: 18+

Доба. Сповідь молодого бандерівця — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Доба. Сповідь молодого бандерівця», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Задушу суку-у-у-у…

Отак всією своєю масою рухнувши на Миколу, Протасов перекинув візок, і обидва артиста завалилися на підлогу. Виборсуючись зі свого пледа, Микола шипів: «Щоб ти здох, старий хрич!», а йому у відповідь чулося протасове гарчання: «Задушу суку-у-у-у!».

Це був останній бій народного артиста, у який він йшов за свого життя. Він бився до останнього, як до останнього билася й чіплялася за життя ціла епоха, яку він собою уособлював. І щось було горде в тому старечому бажанні триматися за життя, і це бажання викликало повагу, недивлячись на те, що хвилини цього життя, як і цілої епохи, вже були злічені.

Тим часом до нас підбігли артисти й почали рознімати кубло, де перемішалися і плед сера Арчибальда, і коньячний бокал сера Арчибальда, і інвалідний візок сера Арчибальда, та й самі обидва сери Арчибальди разом узяті.

Старого Протасова, який вже не говорив, а лише гарчав, різко хапаючи ротом повітря, вмостили у візок, накрили ноги пледом і спробували дати у руки коньячний бокал, який мусів випадати з його безживної руки наприкінці акту. Але старий не втримав той бокал, і він покотився підлогою. А після того він затих, впавши головою на груди. Проте цього у загальній толоці ніхто не помітив. І тільки коли реквізиторка повторила свою спробу і знову намагалася вкласти в його руку бокал, вона зрозуміла, що старий не дихає.

«Він помер!» — відскочила вона від візка з придушений зойком, але її майже ніхто не почув. Всі з подивом дивилися на жовтогарячу канарку, що раптом, незрозуміло звідки, випорхнула на сцену й літала, шукаючи виходу.

Але вистава мусила тривати. Часу на те, щоб замінити в інвалідному візку мертвого артиста на живого, нам доля не дала, і я, ухопившись за ручки візка, викотив його на сцену.

Артисти спершу з подивом, а потім і з жахом дивилися на мертвого Протасова, якого я штовхав перед собою. Вони якось викручувалися з репліками, самі собі відповідаючи на питання, які за текстом мусів ставити їм сер Арчибальд, і дійство з гріхом навпіл тривало.

Публіка ж, здається, нічого не побачила й нічого не зрозуміла. Сиділа й тупо споживала все, що їй пропонували. На нас з мертвим Протасовим у візку дивилися тисячі очей із залу і сотні з-за лаштунків, бо чутка про те, що народний артист вмер просто на сцені, миттю розповсюдилася театром, і всі — декоратори, реквізитори, костюмери, гримери, монтувальники сцени, пожежники й навіть сам Зарізович, відразливу пику якого я помітив біля режисерського пульта, усі були тут і дивилися за цим теургічним дійством, як живий молодий артист катає у візку старого мертвого артиста і, погодьтеся, щось глибоко символічне було в цьому видовищі.

І сталося мені у той момент дежавю. І здалося мені, що все, що відбувалося зі мною у ту мить, вже колись було. Життя і смерть, ницість і гордість, гідність і зрада, дух і духовне каліцтво, а головне, тисячі хижих колючих поглядів, зосереджених на мені, - все це я колись уже відчував і бачив. І тут я згадав! Ну, точно! Це було зі мною сьогодні, уві сні. Коли наснилася мені Золота піраміда Духу, у глибині якої ховалися зграї хижих пацюків і дикобразів, що дивилися на мене своїми колючими хижими оченятами. І так глибоко мене вразило це відчуття, що я навіть мугикнув щось собі під носа, незважаючи на те, що грав глухонімого.

А ще кажуть, що коли з людиною трапляються подібні дежавю, то у такий спосіб Бог ніби каже людині, що вона знаходиться на своєму шляху. Значить усе в порядку! Я на своєму місці і йду своїм і тільки своїм шляхом! Отакий знак подали мені тоді небеса, і я його зрозумів! Небеса чекали від мене ОСТАННЬОГО ВЧИНКУ!

Тим часом перша дія невпинно наближалася до своєї розв'язки. І ось настав нарешті момент, коли з-за лаштунків у чорній масці з пістолетом навперейми з'явився убивця сера Арчибальда, якого грав вже добре знайомий вам Діма Марченко, і рушив у наш бік. Виконуючи необхідну мізансцену, я розвернув мертвого Протасова обличчям у глибину сцени і приготувався до пострілу, а потім і до безмовного монологу розпачу, який мусів зіграти на авансцені перед закриттям завіси.

Однак, коли Діма, зайнявши необхідну позицію навпроти сера Арчибальда, натиснув на гачок звичайного стартового пістолету, то замість пострілу прозвучав який сухий «пшик». Він натиснув ще раз, потім ще і ще, а вже потім за лаштунками почувся придушений зойк. То зойкнув випусковий режисер Йосип Дрюкер, який відповідав за постріл, але через увесь отой кавардак перед виставою, забув зарядити пістолет капселями. Публіка в залі заворушилася.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Доба. Сповідь молодого бандерівця»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Доба. Сповідь молодого бандерівця» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Доба. Сповідь молодого бандерівця»

Обсуждение, отзывы о книге «Доба. Сповідь молодого бандерівця» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x