Giovanni Del Ponte - Невидимі. Таємниця Туманної Бухти

Роберт Кершо зойкнув від задоволення, чим порушив тишу готельного номера.

Готель був найнижчої категорії, як і всі ті, де чоловік зазвичай зупинявся, але Кершо це не турбувало. Роберт був справжнім Нишпоркою й тому цікавився тільки тим, що шукав у даний момент.

А зараз він займався чимось, що не давало спокою ось уже десять років. І не міг зупинитися, поки всього не з’ясує.

Тремтячими від збудження руками витяг ножиці з футляра й почав вирізувати статтю з місцевої газети.

Він уклеїв її разом із іншими до товстого зошита, вже наполовину заповненого подібними до цього повідомленнями:

У поліції він розповів, що його врятували дивні підлітки, які нібито не бояться вогню.

На запитання, як їм удалося врятуватися, одні з них промовчали, інші ж заявили, що своїм порятунком зобов’язані групі однолітків. Ті називають себе Невидимими, з’являються начебто нізвідки й так же несподівано зникають.

Заміток на такий кшталт були десятки, але та, яку Кершо вирізував зараз, повинна була б увійти до розряду ОСОБЛИВИХ. Вона набагато інформативніша від інших: там містилися два факти — ім’я і місце. Ось ця стаття:

Уже багато днів маленький Ренді, котрий потрапив із батьками в автокатастрофу; був прикутий до лікарняного ліжка. Але раптом учора ввечері він розплющив очі. Родичам, що плакали від щастя, хлопчик розповів свій сон, в якому якась дівчинка привела його в його тіло й повернула відтак до життя. Наскільки малюк пам’ятає, дівчинку звали Грета, вона з Туманної Бухти. Таке містечко дійсно існує на півострові Монтеррей у Каліфорнії. Яке пояснення можна дати цьому феномену? Лікарі висувають найрізноманітніші гіпотези…

У статті йшлося ще про щось, але Роберт пропустив це. Безплідні припущення не становили інтересу. Тільки в нього були фрагменти головоломки, яка незабаром повинна бути розгадана. Тепер він отримав дві важливі вказівки: ім’я — Грета й назва місця — Туманна Бухта, Каліфорнія.

Подивився на карту Сполучених Штатів, розкладену на столі. Червоними кружечками на ній були відзначені місця феноменів, про які писали в газетах. Поряд із кружечками проставлені дати, усі в межах останніх десяти років. Феномени виникали без певної системи, у довільному порядку. Але тільки на перший погляд, тому що останнього року відмітки на карті неначе прагнули до певної мети — Туманної Бухти, штат Каліфорнія.

Туманна Бухта.

Вони поверталися додому.

Дуглас Маклеод прибув до аеропорту в середині дня. Зупинка автобусів розташовувалася саме там, де йому сказав батько. Дугласу пощастило — він застав автобус, готовий вирушати. Менш ніж за годину хлопчик буде на місці.

Туманна Бухта. Хто знає, як там…

Містечко показалося несподівано, як це завжди буває, коли подорожуєш автомобілем. Розкинуте на берегах природної затоки, воно все раптом відкрилось удалині як на долоні, поки автобус поволі з’їжджав серпантином. Спуск був настільки крутим, що Дугласу раз у раз здавалося, ніби вони ось-ось упадуть униз.

Хлопчик закрив свою копію «Людей Ікс», поклав її до ранця та обтрусив звичні крихти.

Поки автобус минав будиночки, розташовані на схилі, Дуглас думав про дядька, який, імовірно, уже чекав його на кінцевій станції. Дядька звали Кендред, але він наполягав, аби до нього зверталися Кен, тому що повне ім’я, як він стверджував, викликало в нього напад позіхання. Дуглас раніше рідко зустрічався з дядьком, коли той приїжджав відвідати свою сестру, маму Дугласа. Брат був набагато старшим за сестру, а тому, через університет та інші справи, вони рідко бачилися.

Коли мати хлопчика померла, Кен перестав приїжджати до племінника, хоч і телефонував йому кожного разу на Різдво. Проте він охоче погодився взяти Дугласа на літо, ось чому хлопчина зараз знаходився в автобусі на шляху до узбережжя, до зупинки Туманна Бухта.

І дійсно, незабаром автобус востаннє повернув і зупинився прямо на набережній… Так, усе правильно — це була кінцева.

Опинившись на вулиці, Дуглас мало не знепритомнів від мигтіння одягу людей, але його дядька не було й сліду. Неймовірними зусиллями хлопчик відшукав товсту сумку серед багажу, вивантаженого на тротуар, і почав продиратися до неї через натовп. Хтось сунув йому в руку чорний рекламний аркушик із золотистими літерами: «ХОЧЕТЕ ЗНАТИ СВОЄ МАЙБУТНЄ? ПРАГНЕТЕ НАВЧИТИСЯ КЕРУВАТИ ВЛАСНИМ ВНУТРІШНІМ ПОТЕНЦІАЛОМ? ВАМ ДОПОМОЖЕ ДОСВІДЧЕНИЙ ХІРОМАНТ ГРЕТА РОУЛЕНДС: ГОРОСКОПИ Й ВОРОЖІННЯ ПО РУЦІ. ТЕЛЕФОН…»