Кассандра Клэр - Місто кісток

Хлопець з дредами стиснув Саймона, який знову несамовито вкусив його.

– Гей, – сказав він хмуро. – Це боляче.

Клері скористалася можливістю шепнути Джейсу:

– Просто поклянись! Що тут такого?

– Клятва для нас – це не те ж саме, що для вас, приземлених, – огризнувся він сердито. – Я буду назавжди пов’язаний клятвою, яку дам.

– Справді? А що станеться, якщо ти зламаєш її?

– У тому-то й справа, що я не зламаю її.

– Лілі має рацію, – сказав Джейкоб. – Клятва потрібна. Поклянись, що не зашкодиш Рафаелю. Навіть коли ми повернемо вам пацюка.

– Я не зашкоджу Рафаелю, – відразу сказала Клері. – Хай там що…

Лілі прихильно всміхнулася.

– Ми не через тебе турбуємося.

Вона різко поглянула на Джейса, який так міцно тримав Рафаеля, що аж кісточки пальців побіліли. Між лопатками на його сорочці темніла пляма поту.

– Добре. Клянуся, – сказав Джейс.

– Промов клятву повністю, – швидко сказала Лілі. – Поклянись Ангелом. Давай, кажи.

Джейс заперечно похитав головою.

– Ви перші.

Його слова, кинуті каменями в тишу, відбилися хвилями невдоволення в натовпі. Джейкоб виглядав стурбованим; Лілі розлюченою.

– В жодному разі, Мисливче.

– У нас – ваш лідер. – Кінчик Джейсового ножа врізався в горло Рафаеля. – А що у вас? Пацюк.

Саймон, затиснутий у руках Елліота, люто пискнув. Клері хотілося вирвати його, але вона стрималася.

– Джейсе!

Лілі подивилася в сторону Рафаеля.

– Хазяїне?

Рафаель стояв з опущеною головою, темні кучері спадали, приховуючи обличчя. Кров забарвила комір його сорочки й цівкою стікала по смаглявій шиї.

– Дуже важливий пацюк, – сказав він, – якщо ви прийшли за ним аж сюди. Тобі першому клястися, Мисливче.

Джейс мимоволі посилив хватку. По випнутих під шкірою м’язах, побілілих пальцях і кутиках його рота Клері побачила, як Джейс боровся зі своїм гнівом.

– Пацюк – приземлений, – відрізав він. – Якщо вб’єте його, будете відповідати за законом.

– Він – на нашій території. Як вам відомо, порушники закону не захищені Завітом.

– Ви принесли його сюди, – перебила Клері. – Він не вчиняв злочину.

– Це формальності, – відказав Рафаель, посміхаючись до неї, незважаючи на ніж у горлі. – Крім того, ви думаєте, що ми не знаємо чуток чи новин, що розносяться Нижньосвітом, як кров венами? Валентин повернувся. Досить скоро не існуватиме ні Угоди, ні Завіту.

Джейсова голова смикнулася.

– Де ти це чув?

Рафаель презирливо насупився.

– Всі нижньосвітці знають. Тиждень тому він заплатив одному чаклуну за кількох равенерів. Він привів Зречених, щоб знайшли йому Чашу Смерті. Коли він знайде її, між нами не буде більше фальшивого миру, тільки війна. Жоден закон не завадить мені вирвати твоє серце на вулиці, Мисливче.

Клері не витримала. Вона кинулась за Саймоном, відштовхнувши Лілі плечем убік, і вихопила пацюка з рук Елліота. Саймон поліз по її руці, несамовито чіпляючись за рукав лапами.

– Все гаразд, – прошепотіла дівчина, – все добре. – Хоча вона знала, що це не так.

Клері розвернулася, щоб бігти, але відчула, як хтось зловив її за куртку. Вона намагалася вирватися з тонких, кістлявих рук з чорними нігтями, але боялася струсити з себе Саймона, що чіплявся до неї лапами і зубами. Лілі міцно тримала її.

– Відпусти! – крикнула вона, копаючи дівчину-вампіра. Нарешті вона щосили брикнулася, і Лілі скрикнула від болю й люті. Вона ляснула Клері по щоці так, що та аж голову закинула.

Клері поточилася і мало не впала. Вона чула, як Джейс викрикнув її ім’я і, обернувшись, побачила, що він відпустив Рафаеля і мчав до неї. Клері побігла до нього, але Джейкоб схопив її за плечі, вп’явшись пальцями в її шкіру.

Клері заверещала, але її зойк загубився у голоснішому реві Джейса, який вихопив один зі скляних флаконів з піджака і вилив його вміст на неї. Вона відчула холодні бризки на своєму обличчі і крик Джейкоба, коли вода торкнулася його шкіри. Його пальці задиміли, і він випустив Клері, завиваючи, як тварина. Лілі кинулася до нього, кличучи його на ім’я, і в тому божевіллі Клері відчула, як хтось схопив її за зап’ястя. Вона щосили смикнулася.

– Припини, дурненька, це я, – задихаючись, сказав їй у вухо Джейс.

– О! – Вона розслабилася на мить, та потім знову напружилася, впізнавши силуети позаду Джейса. Вона скрикнула, Джейс пригнувся – і якраз вчасно, бо Рафаель, швидкий, як кішка, вишкірившись, скочив на нього. Його ікла зачепили сорочку Джейса біля плеча і розірвали тканину по всій довжині. Джейс похитнувся. Рафаель чіплявся за нього, як повзучий павук, клацаючи зубами біля Джейсового горла. Клері рилась у кишені наплічника, шукаючи кинджал, який отримала від Джейса. Щось маленьке, коричневе пронеслося по підлозі поміж ніг Клері й стрибнуло на Рафаеля.