Кассандра Клэр - Місто кісток

– Ми не хочемо кровопролиття, – промовив він. – Ми прийшли за дівчиною.

Рафаель був розлюченим і враженим одночасно.

– За ким?

– За людською дівчиною, – перевертень вказав на Клері.

Вона була надто приголомшена, аби рухатися. Саймон, що зіщулився в її руках, завмер. За спиною Джейс пробурмотів щось таке, що однозначно було блюзнірством:

– Ти не казала мені, що знайома з перевертнями. – Вона вчула невеликий підступ в його спокійному тоні. Хлопець був здивований, як і вона.

– Я і не знайома, – відповіла Клері.

– Це погано.

– Ти казав це раніше.

– Не завадило б повторити.

– Не варто, – Клері відсахнулася від нього. – Джейсе! Вони всі дивляться на мене.

Кожне обличчя було повернене до дівчини, всі завмерли від здивування. Очі Рафаеля звузилися. Він повільно повернувся до перевертнів.

– Ми не можемо віддати її. Вона незаконно проникла на нашу територію, тому вона наша.

Перевертень розсміявся.

– Який я радий, що ти це сказав, – мовив він і кинувся вперед. У повітрі його тіло завертілося, і він знову став вовком з наїжаченою шерстю та розкритими щелепами, готовим розірвати всіх і кожного. Вовк ударив Рафаеля в груди, і обидва клубком покотилися по землі. З лютими криками вампіри накинулися на перевертнів, що чекали їх у центрі бальної зали.

Ще ніколи Клері не чула такого сильного галасу. Якби картини пекла Босха супроводжувалися саундтреком, він би звучав саме так.

Джейс присвиснув:

– У Рафаеля справді невдала ніч.

– Ну і що? – Клері не почувала жодної симпатії до вампіра. – А нам що робити?

Джейс озирнувся навколо. Вони були затиснуті в кутку безліччю тіл; і хоча наразі їх ігнорували, але було очевидно, що це ненадовго. Перед тим, як Клері це сказала, Саймон раптом люто заборсався і стрибнув на підлогу.

– Саймоне! – крикнула Клері, коли він кинувся в куток до прогнилих оксамитових гардин. – Саймоне, стій !

Джейс здивовано підняв брови:

– Що це з ним? – Джейс схопив її за руку, та потягнув назад. – Клері, не біжи за пацюком. Він втікає. Адже саме це пацюки і роблять.

Дівчина кинула на Джейса злісний погляд:

– Він не пацюк. Це Саймон. І він вкусив Рафаеля заради тебе, а ти – невдячний кретин.

Вона висмикнула руку і кинулася за Саймоном, що сидів у складках гардин. Він схвильовано пищав і щось шкрябав лапою. Запізніло зрозумівши, що саме він намагався сказати їй, Клері щосили розсунула гардини. Вони були слизькими від цвілі, але за ними були…

– Двері, – видихнула вона. – Ти геній, пацюче.

Саймон скромно пискнув, коли вона його схопила. Джейс стояв одразу за нею.

– Двері, га? А вони відчиняються?

Клері схопилася за ручку і засмучено повернулася до нього:

– Замкнено. Або ж їх заклинило.

Джейс кинувся до дверей. Ті не піддалися. Він вилаявся.

– Я пошкодив плече. Тепер ти доглядатимеш і лікуватимеш мене.

– Просто виламай їх, добре?

Джейс дивився повз неї величезними очима:

– Клері!

Вона обернулася. Величезний вовк покинув бійку і, притиснувши вуха, мчав на неї. Велетенський, сіро-чорний, плямистий монстр з висолопленим червоним язиком. Клері закричала. Джейс знову подався до дверей, все ще лаючись. Дівчина витягнула з-за паска кинджал і метнула його.

Клері ніколи раніше не метала зброї, вона навіть про таке і не думала. Найбільше, що вона робила до цього тижня – це малювала її. Тому Клері надзвичайно здивувалася, що кинджал, хоч і летів непевно, але таки досяг своєї цілі й вп’явся перевертневі в бік.

Той завив і сповільнив біг, проте троє його товаришів уже мчали до них. Один з них зупинився біля пораненого вовка, але двоє інших рвалися до дверей. Клері знову закричала, а Джейс втретє навалився на кляті двері. Деревина голосно затріщала, а іржаві петлі заскрипіли.

– Бог любить трійцю, – видихнув хлопець, тримаючись за плече. Він пірнув у темний простір, що зяяв за виламаними дверима, і нетерпляче простягнув руку:

– Клері, давай.

Захекана, вона кинулася за ним і рвучко зачинила за собою двері за секунду до того, як два масивних тіла глухо в них вдарили. Дівчина почала шукати засув, проте не знайшла: Джейс його вирвав.

– Пригнися, – скомандував він, і, не встигла вона цього зробити, як Джейс намалював стилом темні лінії на дверях. Клері витягла шию, аби подивитися, що саме він вирізав. Криві, мов серп, три паралельні лінії та промениста зірка: руна, щоб затримати переслідування .

– Я втратила твій кинджал, – зізналася дівчина. – Мені шкода.