Кассандра Клэр - Місто кісток

– Клері? Клері, з тобою все гаразд?

Не розплющуючи очей, вона похитала головою. Щось гостре зашкрябало її в груди. Дівчина проігнорувала це. Проте шкрябання повторилося знову, вже більш наполегливо. Ледь розплющивши очі, Клері побачила, що це Саймон – його голова стирчала з кишені, а лапою він смикав її сорочку.

– Все добре, Саймоне, – спромоглася вона сказати і при цьому не дивитися вниз. – Це просто міст.

Пацючок пошкрябав її знову, а потім нетерпляче махнув лапою в бік набережної Брукліна. Не зважаючи на запаморочення та нудоту, Клері подивилася і побачила за обрисами складів і заводів золоту стрічку сходу, ледь видиму, наче край золотої монети.

– Так, дуже гарно, – Клері знову заплющила очі. – Прекрасний схід сонця.

Джейс заціпенів, наче його підстрелили.

– Схід? – закричав хлопець і різко рвонув кермо мотоцикла праворуч. Клері розплющила очі: вони падали в воду, яка мерехтіла синню прийдешнього світанку. Клері нахилилася так близько до Джейса, як могла, щоби при цьому не розчавити Саймона між ними.

– А що поганого в сході сонця?

– Я казав тобі! Мотоцикл працює на демонічній енергії!

Він нахилився назад, щоб порівнятися з річкою, просто ковзаючи колесами по її поверхні і здіймаючи бризки. Річкова вода хлюпнула Клері в обличчя.

– Щойно сонце підніметься…

І тут мотоцикл почав хрипіти. Джейс смачно вилаявся, стукнувши кулаком по прискорювачу. Мотоцикл знову рвонув уперед, а потім завередував, стрибаючи під ними, мов гарцюючий кінь. Джейс іще лаявся, а над Брукліном уже сходило сонце, яскраво освітлюючи весь світ. Клері бачила всю гальку, кожен камінчик під ними. Внизу було шосе, там уже їздив транспорт. Вони дивом перелетіли дорожнє полотно, хоча в останній момент колеса мотоцикла торкнулися верху вантажівки. Попереду розкинулася завалена сміттям парковка величезного супермаркету.

– Тримайся за мене! – кричав Джейс, а мотоцикл смикнувся і заглох просто під ними. – Тримайся за мене, Клері, і не відпускай.

Мотоцикл гепнувся вниз і врізався переднім колесом в асфальт. Він завалився на бік і, підстрибуючи на нерівностях, покотився парковкою. Голову Клері кидало з боку в бік так сильно, що, здавалося, вона от-от відпаде. Сильно запахло паленою гумою. Поступово рух мотоцикла сповільнився. І тут вони врізалися в бетонну огорожу: від удару мотоцикл підкинуло вгору, пальці Клері розтиснулися, і вона відпустила ремінь Джейса. Дівчина ледь встигла скрутитися, наче м’яч, намагаючись не розчавити Саймона, коли вони падали.

Клері сильно забилася, її рука нестерпно боліла. Щось хлюпнуло їй в обличчя, і вона закашлялася. Дівчина схопилася за кишеню. Та була порожня. Вона спробувала покликати Саймона, та їй забракло повітря. Її обличчя було вологим, щось текло за комір.

Це кров ? Клері насилу розплющила очі. Здавалося, її обличчя перетворилося на один великий синець, руки жахливо боліли та пекли. Вона перевернулася на бік і зауважила, що лежить у брудній калюжі. Настав світанок, дівчина бачила, як рештки мотоцикла швидко стали купою попелу, лишень сонячне проміння торкнулося їх.

Джейс насилу встав і побіг до Клері, та на півдорозі зупинився. У нього була роздерта футболка, на лівій руці виднівся довгий кривавий поріз. Його спітніле обличчя було замащене кров’ю та брудом. Раптом він побілів як полотно. Клері здивувалася: невже поряд з нею в калюжі крові лежить її відірвана нога.

Дівчина спробувала піднятися, коли їй на плече лягла чиясь рука.

– Клері?

– Саймон!

Сидячи навпочіпки біля неї, він здивовано кліпав, неначе сам у це не вірив. Одяг Саймона порвався і був заплямлений, а ще він загубив окуляри. Але більше він, здається, не постраждав. Без окулярів Саймон виглядав молодшим, беззахисним і трохи приголомшеним.

Він простягнув руку до її обличчя, проте відсахнувся.

– Ай! – скрикнула Клері.

– Ти в порядку? Чудово виглядаєш! – зробив комплімент Саймон, підсміюючись. – Ніколи не бачив такої краси…

– Це тому, що ти без окулярів, – мляво відгукнулася Клері.

Однак дотепної відповіді на свою репліку вона так і не почула. Замість цього Саймон міцно обійняв її. Від нього пахло кров’ю, потом і брудом, а його серце шалено калатало. Він боляче стиснув її, але Клері відчула величезне полегшення від того, що він живий і з ним усе гаразд.

– Клері… – вимовив він хрипко. – Я думав… я думав, ти…

– Що я покину тебе? Ніколи в світі!

Клері теж обняла Саймона. Він був таким рідним, починаючи від запраної футболки і закінчуючи гострими ключицями, які впиралися їй в підборіддя! Саймон знову вимовив її ім’я, і Клері ласкаво погладила його по спині. Випадково підвівши очі, вона помітила, що Джейс відвернувся, неначе сонце засліпило йому очі.