Йос Ванделоо - Небезпека

Здесь есть возможность читать онлайн «Йос Ванделоо - Небезпека» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1987, Издательство: Всесвіт, 1987, №10, Жанр: Социально-психологическая фантастика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Небезпека: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Небезпека»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Йос Ванделоо (нар. 1925 р.) — відомий бельгійський письменник, що пише фламандською мовою; автор романів, п’єс, поетичних і новелістичних збірників, лауреат кількох літературних премій Бельгії і Нідерландів. Кращі твори Ванделоо перекладені багатьма мовами світу. У Радянському Союзі опубліковано в російському перекладі ряд його оповідань та п’єсу «Тиждень капітанів».
Провідною темою творчості письменника є девальвація почуттів і людських стосунків у буржуазному суспільстві, душевна спустошеність, самотність і приреченість простої людини в тому байдужому та жорстокому навколишньому світі. Усі ці мотиви знайшли своє відображення і в одному з найкращих творів Ванделоо — повісті «Небезпека» (1960), що витримала у Бельгії близько двадцяти видань, була інсценована на телебаченні, перекладена французькою, німецькою, датською, італійською, польською і чеською мовами. Покладений в основу сюжету нещасливий випадок на атомному реакторі служить авторові відправною точкою до змалювання трагічних людських доль, які глибоко хвилюють читача.
Бельгійська фламандська газета «Йонгерен-контакт» писала про цей твір: «Коли повість уперше вийшла у світ, її сприймали як чисту фантастику. Тепер стає дедалі очевиднішою її жорстока правдивість. Застереження щодо ядерної небезпеки вже не можна просто відкинути — це реальна дійсність, у якій ми повсякчас живемо».
І справді, повість «Небезпека» з часом набула ще більшої актуальності.

Небезпека — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Небезпека», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Йос Ванделоо

НЕБЕЗПЕКА

Роман

© httpkompascoua україномовна пригодницька література З фламандської - фото 1 http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література

З фламандської переклав Юрій ЖЛУКТЕНКО Jos Vandeloo Het gevaar Manteau - фото 2

З фламандської переклав Юрій ЖЛУКТЕНКО

Jos Vandeloo. Het gevaar. Manteau nv, Brussel, 1960.

ПРОЛОГ

Він завбачливо вибрав собі місце в кутку біля вікна. Це було неважко: у вагоні сиділо всього з півдесятка пасажирів. «Мов слимаки, — подумалося йому. — Відразу ховаються в свої мушлі. Сидять сірі, недовірливі».

Він поклав валізку нагору, на багажну сітку. Багаж зайняв ще менше місця, ніж він сам. Звикши обмежувати себе в усьому, він завжди брав із собою тільки найнеобхідніше. Згорнувши піджак учетверо, він поклав його на валізку. Потім обережно, мов старий дід, сів у своєму кутку.

Крізь темні окуляри — недоречні за такої погоди, він навіть побоювався, що вони привертатимуть до себе увагу, — неохоче виглянув у вікно. На пероні продавці газет — і жодного покупця. Бабуся, якій явно нема кого тут чекати. Знуджений робітник. Хлопчисько — його щойно вигнали зі школи, не інакше…

Він дивився на кожного і всміхався, тому що бачив їх наскрізь. З дивовижною легкістю визначав, у кого який фах і хто як живе.

Онде комівояжер — тягне проходом два важкі саквояжі. Від тих саквояжів комівояжери швидко старіють. Не від роботи, а тільки через те, що вічно тягають важкий багаж. Цікаво, чим він торгує? Звичайно, не мастикою для паркету — це було б для нього надто принизливо. І не книжками, не репродукціями гравюр. Певно, якимсь жіночим причандаллям, нейлоновим або з пластику. Вираз обличчя у нього саме такий, який і личить комівояжерові. Самовдоволений і балакучий дурень, мабуть, уміє побазікати про все на світі. І трохи стомлений — адже все життя він у мандрах.

За комівояжером увійшла бабуся. Мабуть, їздила до іншого міста побачитися з дочкою, зятем, онуками. У складках рота заліг сум. Напевно, вони дивляться на неї, як на зайвий тягар.

Потім з’явився залізничник. Схожий на ревізора, що його покликали в дорогу якісь дрібні неполадки. Але тримався він так, ніби якась надзвичайна комісія доручила йому щонайменше навести лад на всьому залізничному транспорті. Видно було, що він тут не просто марнує час. Надто він поважна особа, щоб бити байдики, як усяка дрібнота. Чи там у карти грати. Таке личить хіба тільки машиністам.

Бентінг і далі міркував собі про психологію залізничного ревізора, коли до вагона ввійшов останній пасажир. На нього він уже не зміг наліпити ярлика. Той вислизнув з-під його пильного ока, мовби рибина з рук. На мить це його стурбувало. Якийсь незвичайний суб’єкт. Судячи з манери говорити — гібрид пастора і злочинця. Довготелесий, худий, чорний, холодний і бридкий. Щось середнє між суддею в справах неповнолітніх злочинців і клерком у нотаріальній конторі.

Вільних місць усюди було ще повно. Бентінг бачив, як той чорний крук пильно розглянувся навколо і з явною рішучістю всівся якраз навпроти нього. Це неабияк роздратувало Бентінга. Такий собі тип у жалобному костюмі, з розважливими, розміреними рухами. Спина в нього звужувалась донизу. Вона була ніби вся з кістки, в ній не відчувалося жодного м’якого місця, теплої плоті, рухливої шкіри, м’язів, нервів.

Незнайомець обернувся до вікна і потер шибку двома довгими, худими, мов у лікаря, пальцями. Потім зі стриманою цікавістю — а може, й просто байдужно, важко сказати, — поглянув на сусіда. Усмішка в нього була, як у звіра. Вона насторожувала. Ви не могли бути певні, що то справді усмішка. Просто якийсь внутрішній порух м’язів.

І раптом незнайомець озвався:

— Лава. Мене звуть Едуард Лава.

Голос у нього дзюрчав, як вода. Голосові зв’язки наче булькали. Кожне слово він ніби прополіскував. Навіщо він узагалі це сказав? Яка в цьому потреба? Хіба в поїзді конче треба знайомитись? Що це — пастка чи просто бажання побазікати?

— Тео Вагнер, — відповів Альфред Бентінг. Він навіть злегка вклонився, але на співрозмовника не глянув. У нього виникло почуття незбагненної огиди до цього довготелесого клерка. І він ніяк не міг визначити, що перед ним за людина. Інтуїція його зовсім покинула. Що ж це за незвичайний огидний тип? Прізвище нічого не говорило. Лава, Лава, Лава…

«Дідька лисого назву я йому своє справжнє прізвище! — подумав Альфред Бентінг. — Куди він пхає свого носа? Може, ще хотів би, щоб усі пасажири заповнили анкети?»

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Небезпека»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Небезпека» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Небезпека»

Обсуждение, отзывы о книге «Небезпека» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x