У дитинстві, коли він вірив… у казки.
Але ж більшість такий стан справ влаштовує.
Батько.
Під кінець життя став сумніватися в
необхідності
Інквізиції.
Батько.
Який
сам
допомагав Її.
відроджувати.
Але.
Існує інший світ.
Інша половина світу.
Яка.
Спокійно.
Живе.
Без.
Інквізиції.
Там закони диктують прокляті.
Мороз по шкірі.
Прокляті землі.
Так називали їх у Інквізиції.
У засобах масової інформації.
Для людей, які жили там, існування перетворилося на кошмар, на концтабір.
Так вони стверджували.
Але.
Він більше не міг у це вірити.
Не хотів.
Він знав.
Вони брешуть.
Недоговорюють.
Перекручують.
Що там насправді?
За межею.
Яка
Розділяє
Людей
І
Проклятих?
Що там насправді?
Де ця грань?
Вони на порозі війни.
Фактично.
Магістр мав рацію.
Він сказав:
«Між нами й війною стоїть ця маленька дівчинка».
Він сказав це, коли хтось так назвав Лізу, й запитав, чому вони її бояться.
З цієї точки зору, навіть Ерік не має сумніватися у необхідності її знищення.
Вона — ворог.
Найбільший і найнебезпечніший.
Ерік досі не міг зрозуміти чому.
Вона
була.
Незвичайною.
Дивною.
Але щоб більше?
Щоб нести таку велику загрозу?
Раділа життю. Нарешті раділа. Це так просто: Ліс. Запах листя. Тепла земля. Ерік.
Це все…
Музика.
Танець.
Зупини її!
Вулиці просякнуті весною. Він. Простягає. Жалюгідний букетик. Першоцвітів. Руденькій дівчинці. З пухкими вустами. Боязко. Торкається. Хвилястого волосся. Красуня. Ніяковий поцілунок.
Він.
Повинен.
Зупинити.
Її.
Він знав це.
Але.
Ніколи.
Не.
Бачив.
Такого.
Бульбашки поволі спливають нагору. Шампанське неперевершене. Умілі руки пестять його тіло. Він сміється від щастя. Від неї приголомшливо пахне. Вишукані парфуми доводять до шалу. Йому до вподоби, як вона палить. Подобається запах її сигарет. Йому хочеться доторкнутися до її зап’ястку. В усьому — стиль. Батько мав вишуканий смак. У всьому. Тільки найкраще. Невже він їй потрібен лише для колекції?
Він не може
поворухнутися.
Він дитина.
Дітям можна все.
Він.
Вірить.
Її рухи.
Плавні.
Надміру.
Кінетика
Настільки.
Неприродна.
Зупини її!
Вікно. Лікарня. Вбивчий запах медикаментів. Він стоїть спиною до дверей, за якими покій, де лежить її тіло. Розбите. Знівечене. Він не впізнав. Її. Шалена. Життя. Переповнювало. Її. Грива розкішного русявого волосся, яке вона струшувала, коли сміялася чи гнівалася. Яке презирство до життя. Вона повернула його, як небажаний подарунок. Кинула в обличчя Богові. Він. Не матиме. Такої. Жінки. Ніколи. Більше. Її. Поховають. З. Ключами. Від. Його квартири. Нащо він подарував їй мотоцикла?
Зупини її!
Вона танцює.
Між.
Світами.
З’являється.
Зникає.
Зупини!
Він.
Хоче.
Приєднається.
До неї.
Вона повернула його до життя. Темнокоса, стильна. Ніжність. Одночасно схожа на всіх, кого він любив. Тепло. Її помада пахне полуницями. Вони завели собаку, а через місяць — дитину. Розуміння. Вона подарувала йому сина. Він купив для них будинок з фортепіано, каміном і величезною кухнею. Вона любила грати. А відтак більше не любила його. Втомилася. Але можна ж залишитися друзями?
Його.
Затягує.
У центр урагану.
Який утворився навколо Неї.
Скільки їх було потім? Уже й не рахував. Невже він стає колекціонером? Скуштувати всі напої. Випити їх усі до однієї. До дна. Кожна — диво.
Він хоче…
Відчути.
Це.
Безумство.
Священне.
Доступне тільки обраним.
Його
Тіло.
Чує.
Кожен
Рух.
Плоті, що вигинається.
Знову стабільність. Вона — надійна, розумна, сильна. Вродливиця. З нею легко. Як із жодною з попередніх. Не було. Вона ніколи ні про що не питає. Він кохає її. Він знову купив дім. Цього разу без фортепіано. Інший світ, де він забуває про роботу. Може, подумати про нову родину?
Він вступив у танок.
Боротьба.
Смерть.
Любов.
Ні.
Краще за любов.
Краще за ті ночі, які він провів із жінками.
Він так її
хоче.
Всю.
Цілком.
Прийняти
в себе.
Потонути.
Не питати нічого.
Нічого не являти.
Ніким більше не бути.
Вона оберталася дедалі сильніше. Він не стримався, схопив її за руки й почав кружляти. Рух став скаженим.
Він не витримає.
Вона.
По-винна.
Сама…
Зістрибнути.
Тоді
буде
не так боляче.
Читать дальше