Джон Толкін: Володар Перстенів

У трилогії, як про це вже не раз говорилося, головним стрижнем є гострий, безкомпромісний конфлікт між добром і злом. І харитативна, глибоко християнська любов до ближнього, повага до життя, інші чесноти — це саме ті риси, які й вирізняють позитивних персонажів книги. Метахристиянська космологія Толкіна має під собою цілковито християнську базу. У діях персонажів релігійне навантаження, натхення підсвідоме, але дуже чітке та виразне. Серед багатьох світлих постатей у тексті є декілька найбільш позитивних: Ґандалф, Фродо й Араґорн — така собі модифікована версія святої Трійці. Кожен із трьох уособлює якийсь фрагмент вічності. Кожен із трьох (але й інші персонажі, як-от ельф Леґолас Зеленлист, гном Ґімлі син Ґлоїна, гобіти Мері, Піпін і Сем, — теж) готовий принести себе в жертву великій справі. Смерть і воскресіння, переродження Ґандалфа зі Сірого на Білого — це також незаперечний доказ його світлого призначення, кінцевим результатом якого має бути остаточна перемога над злом. І саме Братство теж є своєрідним відображенням християнської єдності, бо і порізну, поодинці, герої також зберігають духовний зв’язок, пам’ятаючи про високу спільну мету, яка їх об’єднує. Також сила слова, сила віри, вкладена у слово, є надзвичайно важливою складовою частиною всієї фабули: скільки разів лише одна доречно сказана фраза цілковито змінює перебіг сюжету, скеровує його в інше русло. Хижа верба розтискає своє гілля, брама до Морії відчиняється, страхітлива павучиха Шелоба здригається й утікає від звуку імені ельфійської принцеси Елберет — і все це доводить непоясненну та нездоланну силу доречно і натхненно сказаного слова.

Сила слова-молитви неодноразово підкреслюється впродовж усій мандрівки героїв у їхньому служінні святій справі. Відтак це недвозначно вказує на прихований інтимний зв’язок епосу з Біблією, зокрема з Новим Заповітом. Як писав щодо цього Ральф Сі Вуд, «Хритос наказав апостолам не рятувати їхнє власне житгя задля себе, а радше жертвувати ним задля Царства Божого. «Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати навзамін за власну душу?» [Марко, 8: 36–37] Наприкінці подорожі-пошуку все Братство доходить до розуміння цього засадничого та найглибшого уроку. Навіть Сем від самого початку знав, хоч і підсвідомо, що він не вирушав із Фродо в мандри тільки задля того, щоби побачити ельфів, гори та драконів…» [64] Див.: The Gospel According to Tolkien. Visions of the Kingdom in Middle-earth. — Louisville-London: Westminster John Knox Press, 2003. — Р. 163. Себто подорож відбувається не задля самих пригод, а заради служіння великій шляхетній меті.

Автори перекладу трилогії, яку ви тримаєте в руках — Олена Фешовець і Назар Федорак, — здійснили справді титанічну працю, перенісши світ Толкіна в українську мову, подарувавши його українському читачеві. Ця їхня праця набуває ще більшого значення, якщо знов узяти до уваги той великий вплив, що його має «Володар Перстенів» на молодих людей. Адже саме читання найчіткіше формує особистість, — навіть сьогодні, в епоху комп’ютерів і космічних технологій, усе ж таки юнак чи підліток інколи знаходить час усамітнитися десь наодинці зі сторінками, наповненими текстом. І коли рідною мовою читається твір, який тієї самої миті читають десятки, сотні, тисячі інших людей на всіх без винятку п’ятьох континентах, — тоді виникає загострене чуття великої єдності, чи й не таке, яке пульсувало в серцях і душах членів Братства Персня.

Отож, пройшовши разом із героями «Володаря Перстенів» лісами та пущами, степами та гірськими перевалами, через буревії, сніговиці й під пекучими променями сонця Середзем’я, попід землею, по воді й у повітрі їхній нелегкий шлях, здолавши з ними незліченні полки підступних ворогів, пізнавши гарних і вірних друзів, ти, читачу, можеш, перегорнувши останню сторінку цього великого твору, сміливо сказати про себе словами гобіта Сема, винесеними в заголовок цієї статті: «Ось я і повернувся». Проте, пильно вдивившись у себе самого, у власну внутрішню суть, ти, напевно, таки визнаєш, що повернувся з цієї подорожі кращим, аніж був тоді, коли її починав: мудрішим, сміливішим, добрішим, милосерднішим. І саме це є найвищою нагородою Джонові Роналду Руелові Толкіну, світлому та винятково талановитому чоловікові, котрий понад півстоліття тому створив цю прекрасну книгу.

1. Sir Gawain and the Green Knight (1925)