Микол Остов - Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть

«Добре, що минулої ночі в будинку було тихо і мені вдалося виспатися, — подумала вона. — Як там йдеться у приказці: — І на тому спасибі?»

Кілька тренувань у підвалі Холівєлл Менор допомогли б їй дещо зняти стрес, але щось підказало їй, що зараз підвал — не найкраще місце для занять. Мабуть, згодом слід записатися у якусь групу здоров’я, або походити до фітнес-клубу.

«Але це якщо мені вдасться хоч коли-небудь покінчити з цими матеріалами і вибратися звідси».

Фібі пригладила своє коротке темне волосся і зітхнула. Суперечливі почуття сповнювали її.

Дякувати Богу, уже виконано частину роботи і виконано не даремне. Фібі приїхала до офісу майже вдосвіта, спантеличивши охоронця, і намагалася реабілітуватися за допомогою радісної посмішки, яка освітила її трохи заспане обличчя. Відтоді вона вже встигла переглянути приблизно чверть роздруківок. Головним чином це були повідомлення про химерні явища та події в Холівєлл Менор або неподалік.

«Добре, що ніхто ні про що не здогадується», — подумала Фібі і посміхнулася. Поблизу їхнього будинку відбувалося стільки химерного, тож було дивом те, що ні у кого ще не виникло жодних підозр.

«Саме завдяки таким відьмам, як ми, і таким добрим друзям, як Дарріл, ситуація поки що під контролем».

Ще раз глибоко зітхнувши, Фібі знову заходилася розглядати бібліотечні роздруківки.

4 серпня 1926 року

Представники влади були шоковані скупченням рідкісних сірих голубів на подвір'ї будинку в районі Бей Еріа… Повідомлялося, що вони з'явилися нізвідки, «як за помахом чарівної палички», хоча, як відомо, природне середовище цих птахів — на півночі тихоокеанського узбережжя.

28 жовтня 1939 року

Хоча за розрахунками наступне місячне затемнення мало відбутися аж 1955 року, минулої ночі приблизно о третій годині двадцять хвилин місяць повністю затулила якась імлиста хмара, тож неозброєним оком його не було видно. За словами одного місцевого мешканця, «саме це і провіщав колись Нострадамус» і «це затемнення мало означати кінець світу». Але місяць знову з'явився так само швидко, як і зник, і тепер метеорологи та астрономи ламають голови щодо причин цього дивовижного явища.

29 квітня 1967 року

Прокинувшись сьогодні вранці, жителі цього тихого і нічим не примітного району Бей Еріа з подивом побачили, що вся вулиця встелена сірим попелом. Наскільки відомо, протягом минулої ночі в околицях не спостерігалося пожежі або якогось диму, тому цілком закономірно виникає питання — а звідки, власне, цей попіл взявся?

Гортаючи роздруківки, Фібі не могла втримати посмішки. Відтоді, як був збудований Холівелл Менор, біля нього регулярно спостерігалися якісь химерні явища. Читати про них газетні замітки було все одно, що читати історію своїх предків-чаклунів. Фібі прекрасно знала, що за кожним з цих «непояснюваних випадків» стояло цілком раціональне, хоча й надприродне пояснення. Наприклад, голуб’яче пір’я, відоме своїми заспокійливими властивостями, використовувалося для зілля, що вгамовувало пристрасті. Тимчасові місячні затемнення свідчили про розпал боротьби доброї магії з силами зла. А товстий шар попелу — звичайний побічний продукт потужного чаклування.

«Упродовж століть цей будинок був домівкою для відьом з роду Холівелл, тут вони мешкали і тут займалися своїм чаклунським ремеслом», — з благоговінням подумала Фібі, і по спині у неї побігли мурашки. На відміну від своїх сестер — Прю і Пайпер — саме вона дізналася про їхню ворожбитську спадщину і саме вона докладала найбільших зусиль, щоб повернути собі давно забуті магічні здібності. Ремесло ворожки, покликаної допомагати непорочним, звісно, накладало на неї велику відповідальність, але ні на що у світі не проміняла б Фібі свій священний обов’язок. І тому дослідження історії своєї родини лише додавало їй рішучості.

«Ясна річ, я маю допомагати людям не тільки завдяки магії, — подумала вона, з роздратуванням поглянувши на стос листів дописувачів рубрики «Спитай у Фібі». Взявши навмання один з верхніх листів, вона розгорнула його і почала читати.

Люба Фібі!

У мене виникла проблема, і я сподіваюся, що ти допоможеш мені її подолати. Мій чоловік вважає, що я якась нерозсудлива, тож хотілося б почути і твою думку.

Недавно я повернулася в батьківську оселю на святкування тридцятої річниці від закінчення школи. Мушу сказати, що повернення до рідної домівки — це завжди стрес, а в моєму випадку до нього ще й додався стрес від спілкування з матінкою, з якою протягом останніх п’ятнадцяти років я бачилася дуже рідко.