Говард Лавкрафт: Сни в оселі відьми

Серія «Зарубіжні авторські зібрання» заснована у 2019 році

Howard Phillips Lovecraft

THE DREAMS IN THE WITCH HOUSE

Переклад з англійської Є. М. Тарнавського

Художник-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова

© Є. М. Тарнавський, переклад українською, 2019

© О. А. Гугалова-Мєшкова, художнє оформлення, 2019

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2019

Обставини, за яких виявили подану нижче вельми незвичайну оповідку (або, швидше, безпосередній звіт про враження), мають такий винятковий характер, що нам видається необхідним викласти його якнайдетальніше. У середу ввечері (якщо бути точнішим, то десь о пів на дев’яту вечора), 27 серпня 1913 року, мешканці невеликого прибережного селища Потовонкет, що в американському штаті Мен, були налякані жахливо потужним громовим гуркотом, який супроводжував сліпучий спалах вогню. Ті з них, кому в той час довелося бути на березі, стали свідками падіння в океан розпеченої брили, що викинуло в небо велетенський стовп води та пари. У неділю троє місцевих рибалок – Джон Річмонд, Пітер Б. Карр і Саймон Кенфілд – зачепили сіті та витягли на берег неабиякий, вагою десь триста шістдесят фунтів, шматок якоїсь металевої породи, яка, за словами пана Кенфілда, понад усе на світі нагадувала вугільний шлак. Селяни, котрі збіглися повитріщатися на дивовижу, одностайно зійшлися на думці, що це була та сама комета, яка чотири дні тому звалилася їм мало не на голову з неба. Доктор Річмонд М. Джонс, місцевий науковець, охоче підтвердив аеролітичне або метеоритне походження цієї брили. Маючи намір відіслати взірець породи на експертизу до Бостона, доктор Джонс розколов метеорит і виявив у нього всередині вельми незвичайний на вигляд нотатник, на сторінках якого і містилася пропонована вашій увазі історія. Додамо, що цей записник досі перебуває у цього високоповажного вченого.

За своєю формою знахідка нічим не різнилася від пересічного нотатника обсягом у тридцять сторінок і розміром три на п’ять дюймів. Що ж стосується матеріалу, з якого вона була виготовлена, то він і досі залишається таємницею. Обкладинка записника зроблена з якоїсь темної щільної речовини, невідомої сучасній геології і яка не піддається жодним засобам механічного чи хімічного впливу. Те саме можна сказати і про її сторінки, додавши лише, що вони трохи світліші, ніж обкладинка, і, природно, набагато тонші. Ніхто з тих, кому довелося досліджувати загадковий нотатник, дотепер не може притомно пояснити, яким чином він переплетений. Ясно лише, що в палітурних роботах окремі сторінки намертво клеїли до корінця – у будь-якому разі відірвати їх від нього неможливо навіть за допомогою наймогутніших механізмів. Що ж до самого документа, то він написаний вишуканою давньогрецькою мовою! Фахівці-палеографи, котрі вивчали рукопис, заявили, що він писаний скорописом, характерним для другого століття до Р. Х. У самому тексті не передбачені якісь вказівки про точніший час його створення. З техніки письма також не вдалося витягти нічого гідного уваги – загалом вона нагадує сучасну грифельну дощечку та відповідне писало. У результаті неймовірних (і, на жаль, марних) зусиль, яких покійний професор Гарвардського університету Чемберз доклав до розгадки таємниці неземної речовини, текст на кількох останніх сторінках книги розплився до ступеня повної нечитабельності. Ця обставина виявилася тим прикрішою, що рукопис перед тим не встигли скопіювати. Хоч би там як, а вцілілий шматок манускрипту витлумачив на новогрецьку відомий палеограф Резерфорд і в такому вигляді вручив авторам цієї передмови.

Професор Массачусетського технологічного інституту Мейфілд, який досліджував взірці космічного приблуди, авторитетно підтвердив його метеоритну природу. Проти цієї думки різко виступив доктор фон Вінтерфельд із Гейдельберга (у 1918 році його інтернували як підозрілого представника ворожої нації). А от професор Колумбійського коледжу Бредлі не ризикнув зайняти якусь радикальну позицію у цій суперечці й заявив, що, зважаючи на наявність в ядрі боліда величезної кількості невідомих науці елементів, він би радив наразі утриматися від його класифікації.

Природа і зміст незвичайного записника, не кажучи вже про сам факт його присутності всередині метеорита, створюють таку складну й заплутану проблему, що так і не вдалося висунути жодного її більш-менш розумного пояснення. Збережений текст поданий тут настільки точно, наскільки це дозволяють можливості сучасної англійської мови. Залишається лише сподіватися, що котрийсь вдумливий читач знайде в ньому розгадку найбільшої таємниці, яку останнім часом пізнала наука.