Микол Остов - Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть

Дівчата вбігли в кухню, тягнучи пакунки з покупками, і радісно уставилися на Пайпер, яка сиділа за столом і смакувала чай з чашки.

— Тихіше! — прошепотіла вона пошепки. — Я щойно вклала Ваята. Після вчорашніх пригод на царині психоаналізу йому треба гарненько відпочити.

— Ой, вибач, — відповіла Фібі гучним шепотом. Вона підсунула собі стілець, а сумки безладно кинула на підлогу. — Але бачила б ти, який я класний светр собі купила!

— Незабаром я буду з нею однієї думки, — озвалася Пейдж, широко посміхаючись. — Мені теж починає здаватися, що терапія ходінням по крамницях — один з найкращих способів розслабитися після важкої боротьби з силами зла.

— Ви це заслужили, — Пайпер посміхнулася сестрам, у яких енергія била через край. — Особливо після того, як Бобо завдав серйозної шкоди вашому гардеробу.

— Я теж так казала, — погодилася Пейдж. — А ти сама хоч трохи відтягнулася, коли нас не було?

Пайпер замислено схилила вбік голову.

— Зараз пригадаю, — почала вона. — Спочатку ми з Ваятом ходили гуляти по мікрорайону. Я вирішила, що після скількох днів, проведених у будинку, нам конче необхідно подихати свіжим повітрям.

— Правильно зробили, — схвально зауважила Фібі.

— Потім я трохи поприбирала в будинку, — продовжила Пайпер. — Знаю, вам, дівчата, прибирання в облом, але я без цього просто жити не можу. Що тут сказати? Я просто поведена на хатній роботі.

— За це ми тебе й любимо! — лагідно додала Пейдж. — Бо самі не дуже-то полюбляємо прибирати.

— І на тому спасибі, дорогенька, — відказала їй Пайпер. — Потім ми з Ваятом трохи почитали, а зараз він спить — без задніх ніг, як то кажуть. А я — ось. Сиджу собі й насолоджуюся післяполуденною чашечкою чаю. — І вона солодко зітхнула, втішаючись своїм відпочинком, який жартома називала «особистий час Пайпер». — Мушу вам сказати, що я цілком і повністю розслабилася — на сто відсотків.

І сестри замовкли, насолоджуючись безтурботністю моменту.

Геп!

Їхню солодку медитацію перервав жахливий стукіт з підвалу.

— Е-е-е, не хочеться казати, але погодься, Пайпер — то не надто приємний звук, — сказала Фібі, здивовано вигнувши брову.

— Еге ж, саме тому я намагалася його хоч якось заглушити. Перед тим як ви прийшли, я слухала музику.

Знову з підвалу донеслося гучне гепання, а за ним — торохтіння, від якого, здавалося, здригнувся увесь будинок.

— Не змушуй мене мучитися неприємними здогадками, — сказала Пейдж. — Скажи мені: що то за звук?

— Ви, мабуть, пам’ятаєте, що коли вчора Бобо матеріалізувався, то він завалив частину стіни в підвалі. А ще були пошкодження в тому місті, де Ваят знищив його вибухом. — Пайпер лагідно посміхнулася, пригадавши, як син хоробро встав на її захист. — Крім того, монстр в деяких місцях пошкодив цементну підлогу. Тож Лео наразі намагається все це полагодити.

Як тільки Пайпер закінчила своє пояснення, сестри почули, як Лео витіювато вилаявся, після чого будинок знову струсонувся від чергового потужного удару.

Дівчата захихотіли.

— Бідолашний Лео, — сказала Фібі. — Ремонтні роботи — річ серйозна, не те що необтяжливі обов’язки янгола-хоронителя.

— Та отож, — погодилася Пайпер з ніжністю в голосі. — Здається, ми з цим ремонтом надовго попали.

— Можна подумати, ти погодилася б, щоб його робив хтось інший! — підколола її Пейдж.

— Та й то правда! «Хоч яка б вона була непоказна…»

І сестри в унісон закінчили фразу:

— «…а домівки, кращої за рідну, не бува!»

Персонаж роману «короля жахів» Стівена Кінга «Куджо», якого вкусив кажан, після чого пес сказився й напав на своїх хазяїв.

Своїми книгами та телепередачами Джулія Чайлд сприяла популяризації в Сполучених Штатах французької кухні. (Тут і далі прим. перекладача.)

Американська мільйонерка, що відбула термін ув’язнення за шахрайство.

Поліанна — героїня однойменної повісті Е. Портер, інакше кажучи — невиправна оптимістка.