Микол Остов - Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть

— Угу, — задумливо мугикнула Пейдж. — Гальорка, помовчіть, будь ласка, уже якось без вас спробуємо обійтися. — Побачивши ображений вираз на обличчі Лео, вона швидко додала: — Вибач, будь ласка, то у мене нервове. — І пригнічено затарабанила пальцями по підвіконню.

— Ну що, хлопці та дівчата, — озвалася Фібі, відриваючись від «Книги таїнств». — Скажіть мені, що я схибила.

— Ти схибила, — швидко озвалася Пайпер.

— Не поспішай. Скажеш це після того, як вислухаєш мене, — зауважила Фібі з удаваним обуренням. — Ось дивіться. Коли Вугі вперше з’явився переді мною у цьому будинку, то де це сталося?

— Мене тоді ще тут не було, — сказала Пейдж, — але, здається, він з’явився перед тобою у підвалі.

— А коли Коулу ненадовго вдалося встановити контроль над Холівелл Менор, — спитала вона, аж здригнувшись при спогаді про свого колишнього чоловіка, який колись став Джерелом всього Зла, — то де знаходився центр його чорної магії?

— У підвалі, — кивнула Пайпер, приєднавшись до розмови.

— Тому, гадаю, можна з упевненістю сказати, що коли у нашому будинку зло являє нам свою огидну мармизу…

— Що трапляється надто вже часто… — швидко додала Пайпер.

— …можна з упевненістю сказати, що центр зла, яке проявляється у нашому будинку, знаходиться у підвалі, — зробила висновок Фібі. — А коли зло проявиться у якійсь іншій частині будинку, то це значить, що воно не буде таким сильним, як у підвалі, і тому ми зможемо його подолати. Бо у нас є сила трьох.

— Я відчуваю, що в цій бездоганній теорії має бути одне «але», — зауважила Пейдж.

— Та ото ж, — кивнула, погоджуючись з нею, Фібі, і з емоційною ноткою в голосі продовжила: — Бобо — це втілення страхів, що коріняться глибоко в нашій свідомості. Тому нам треба загнати цю потвору в підвал, де його сила буде найпотужнішою, і там його знищити.

Пайпер задумливо мовчала, а потім взяла слово:

— Усе правильно, я погоджуюся з тим, що ви тут говорили. Але чи не стане він тільки сильнішим, якщо ми заженемо його у підвал?

— Узагалі-то, так, — відповіла Фібі. — Але він вдарив нас у найуразливіше місце. Тому, гадаю, що коли ми збираємося назавжди з цим бісом покінчити, то маємо вдарити в його найуразливіше місце.

— Що ж, доведеться заганяти його до підвалу, — сказала Пейдж, наче побачивши чітку логіку в плані, запропонованому Фібі. А вона дійсно побачила в цьому плані чітку логіку.

— Не скажу, що ти мене повністю переконала, — неквапливо мовила Пайпер, — але оскільки ніхто з нас нічого кращого не придумав, то я згодна.

Фібі з ентузіазмом сплеснула руками.

— Я знала, що вам сподобається мій план!

— А ти зможеш переробити заклинання? — спитала її Пайпер.

Фібі з готовністю кивнула головою.

— А я можу зробити нове зілля, — додала Пейдж.

— Добре придумано, — резюмував Лео, поплескавши Пайпер по спині. — Пропоную завтра вранці відразу ж приступити до втілення цього плану.

— Завтра? — невдоволено спитала Пайпер.

Лео ствердно кивнув:

— Ось послухайте, — серйозно почав він. — Для знищення Бобо без сумніву знадобиться вся ваша сила. Вам треба добряче виспатися.

— Гаразд, — капітулювала Пайпер. — Але спочатку мені б хотілося з’їсти іще одну порцію отого суфле.

— Всього-на-всього? — хитро примружилася Фібі. — Запросто.

Добряче виспавшись, сестри прокинулися рано-вранці, щоб втілити у життя свій план. Вони мали намір матеріалізувати Бобо — цього разу, звісно, у підвалі — а потім проговорити новий покращений варіант заклинання і пригостити його щедрою порцією приготованого Пейдж зілля (цього разу із ртуттю!). Приготування почалися на світанку. Фібі ознайомила сестер з новим текстом заклинання, а на газовій плиті забулькотіло зілля, яке готувала Пейдж. Лео нагодував Ваята і всадовив його в ігровий манеж, щоб мати можливість допомагати в разі потреби сестрам-ворожкам. Дівчата мали намір увесь ранок присвятити Бобо, і тому були дуже здивовані, коли о десятій ранку задзвонив дзвоник.

— Якщо це комівояжер, то нам нічого не потрібно, — крикнула Пайпер з кухні. Вона якраз допомагала Пейдж з приготуванням зілля і тому вирішила, що двері відчинить або Фібі, або Лео.

— Це не комівояжери, — гукнула Фібі з непевністю в голосі. — Пайпер, це, здається, до тебе прийшли!

— От халепа! — прошипіла Пайпер, витерши руки об кухонний рушник і вирушаючи до дверей. — Та хто ж це… О! Яка приємна несподіванка!

— Ми принесли вам крекери, — прощебетала їй замість привітання Селеста, та що з клубу «Мама і я». У голосі жінки лунала натужна офіційна доброзичливість.